«Гран–прі Європи безумовно був кроком у правильному напрямку. Якщо ми зможемо продовжувати в тому ж дусі — справи підуть на лад», — так підсумував дев’ятий етап чемпіонату світу пілот команди «Ред булл» Себастьян Феттель. Для нього перемога на мальовничих набережних Валенсії стала сьомою в кар’єрі й другою — в цьому сезоні. Амбітний німець, котрий ніяк не вийде на очікуваний рівень стабільності, у загальному заліку піднявся на третю сходинку. А ось у Кубку конструкторів «Ред булл» погіршив своє становище — тепер відставання від «Макларена» становить 30 пунктів (було 22). Річ у тім, що другий пілот «Биків», австралієць Марк Уеббер, зійшов із дистанції вже на дев’ятому колі — зіткнувся із непоступливим «Лотусом» Хейккі Ковалайнена. Ця аварія виглядала жахливою. Болід Уеббера здійснив повздовжній кульбіт у повітрі, упав догори колесами, а потім перекинувся ще раз і з розгону врізався у гумові відбійники. Але гонщик сам залишив кокпіт і пішов у бокси. Невеликі ушкодження не мають зашкодити Маркові виступити на Гран–прі Великої Британії через два тижні.

Учора на трав’яних кортах на околиці Лондона почалися чвертьфінальні баталії Уїмблдонського турніру. Утім українці, за невтішною традицією, до цієї стадії доходять вкрай рідко. Не став винятком і нинішній турнір серії «Великого шолома». Нині тут залишилися «в строю» лише наші юніорки в парному розряді.

Минулої суботи у столиці Росії фінішував 32 міжнародний кінофестиваль. Журі, очолюване знаменитим французьким режисером Люком Бессоном, присудило головний приз «Золотий Георгій» фільму «Брат / Hermano» режисера Марселя Раскіна (Венесуела). Спеціальний приз журі «Срібний Георгій» отримала картина «Албанець / Der Albaner» Йоханнеса Набера (Німеччина, Албанія). Такий самий приз, тільки за кращу режисерську роботу, вручено поляку Яну Кидаву–Блонському (фільм «Ружичка / Rozyczka»). Кращими акторами визнано Вільму Цибулькову за виконання головної ролі у чеській стрічці «Як рай земний / Zemsky raj to na pohled» та Нік Хелілай («Албанець»). Ну а «Срібного Георгія» за кращий фільм конкурсу «Перспективи» отримав «Реверс / Rewers» Бориса Ланкоша (Польща).

Почесні призи отримали французи — режисер Клод Лелюш («За внесок у світовий кінематограф») і Емманюель Беар («За підкорення вершин акторської майстерності та вірність принципам школи К. С. Станіславського»).

У Національному художньому музеї України зустрілися двоє чоловіків. Один із них — тайванець: низенького зросту, смаглявий, із розкосими очима, на правій руці носить чотки і як тільки випадає вільна хвилина, він, медитуючи, повільно перебирає намистини. Другий називає себе українцем, хоча коли бачиш його вперше, виникає сумнів, що цей містер зрозуміє бодай одне слово українською. Волосся хвильками спадає на його фіолетовий костюм, очі великі і наївно усміхнені, ніби він щойно вийшов із туристичного автобуса, тримаючи в руках буклет — чи то карту столиці, чи маленький розмовник. А нігті, пофарбовані чорним лаком, так і видають нетутешнє походження зрілого пана. «Майкл, у тебе чудові картини», — хтось тисне руку містеру у фіолетовому і отримує у відповідь історію написання роботи «Я страждаю, поки світ у порядку». Не віриться, але містер вільно щебече українською, правда, з легким діаспорним акцентом.

Україна вже давно захоплює своєю культурою та мистецтвом закордонних гостей. Ті, у свою чергу, байдужими не залишаються, віддячують чималим резонансом. Так, посол Франції в Україні Жан–Поль Везіан та його дружина Елен, якось потрапивши на фестиваль «Великодня писанка» у Космачі Косівського району, були приємно вражені тим, як мешканці цього краю віддають пошану традиціям і на кожне свято одягають щедро вишиті сорочки неймовірної краси.

Українська і словацька літератури мають багатий досвід взаємних перекладів. Досить сказати, що в повоєнні часи словацькою мовою виходили твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Гната Хоткевича, Василя Стефаника. Ще більше перекладали сучасників — Олександра Довженка, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Юрія Мушкетика, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Віталія Коротича, Ліну Костенко та ін. Словацький читач мав змогу ознайомитися не тільки з класичними зразками української прози та поезії, а й пригодницьким жанром у книжках Ростислава Самбука чи Володимира Малика. Тож українська література словацькою мовою була представлена доволі повно. Це пояснювалося не тільки тим, що наші країни разом будували соціалізм в одному політичному блоці та існуванням великої української меншини у Словаччині. Ще й була певна домовленість, за якою словацьких письменників також широко перекладали в Україні.

«Ми відповідаємо за тих, кого приручили...» — з часів нашої юності з нами назавжди залишилися ці проникливі слова славного сина Франції, який пробудив у нас перше відчуття причетності до неозорої і водночас крихкої «планети людей», до вселюдського братерства. З його ім’ям ми пов’язуємо зародження в нас щемного почуття романтичної окриленості, віри у власні сили. Воно назавжди залишиться символом безкорисливої любові, самопожертви заради права відчувати себе Людиною.

У Москві не любити міського голову небезпечно. Для кількох десятків незадоволених діяльністю мера, які 28 червня прийшли під будівлю мерії, щоб висловити своє ставлення і вручити Юрієві Лужкову «чорну мітку», така нелюбов завершилася арештом.