Розпечений асфальт, задуха, палюче сонце, безлюдні вулиці та натужне гудіння кондиціонерів — таку картину можна було спостерігати вчора у столиці. У Києві, як і по всій країні, температура просто зашкалювала. Утім уже з сьогоднішнього дня спека дещо «відступить» — до 31 градуса. А також повернуться дощі. «Сьогодні місцями дощитиме на заході та півдні країни, — розповіла «УМ» начальник відділу метеорологічних прогнозів Людмила Савченко. — 21–го та 22 липня дощ пройде в Криму, на сході та північному сході».

Цьогорічна спекотна погода завдає великих клопотів і без того традиційно засушливій Донеччині. Від спеки рятуються хто як може. Останнім часом стали популярними купання в басейнах біля фонтанів, розташованих на площах міст.

За допомогою працівників виконавчої служби та правоохоронців блокування сміттєзвалища біля села Малашівці припинено. Селян–блокувальників ознайомили з судовим рішенням ще від 7 серпня минулого року, в якому йдеться про незаконність здійснення будь–яких перешкод для вивезення твердих побутових відходів у ситуаціях, подібних до тернопільської. В іншому випадку порушникам може світити і кримінал. Мабуть, цього разу «ознайомлення» було дуже переконливим, оскільки раніше такі методи не діяли.

Сьогодні у Маріїнському духовному центрі біля села Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області (він є однією з найбільших християнських святинь України) почалася традиційна Всеукраїнська проща. Цього року її присвячено монашому покликанню. За словами канцлера Тернопільсько–Зборівської єпархії Української греко–католицької церкви отця Андрія Романківа, це означає, що під час прощі — як, до речі, і під час усіх цьогорічних прощ до Зарваниці — буде робитися акцент на важливості чернецтва та заохоченні до цього покликання.

Наступного року в Україні з’явиться 12 критих льодових палаців. Місця, де їх будуватимуть, було визначено під час наради в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту з нагоди підготовки чемпіонату світу з хокею у 2011 році, повідомляє прес–служба відомства.

У Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилася виставка мистецької спадщини письменника та дер­жавного діяча Володимира Винниченка. Приурочили її до 130–річчя з дня народження першого прем’єр–міністра України, який до всього був іще й непоганим художником.

До приїзду патріарха Російської православної церкви Кирила залишається всього три дні, тож нова влада поспіхом готується, аби потішити дорогого гостя. За перейменуванням більшої частини вулиці Мазепи на Лаврську Київрада віддала і всю Лавру під юрисдикцію уряду. За відповідне рішення на минулій сесії міськради слухняно проголосувала промерська більшість із Партією регіонів.

Їй 64 роки, енергії хоч відбавляй. Минулого року у вересні відомий контрабасист Аркадій Овруцький, який уже давно переселився на постійне місце проживання у США, привіз у Київ із концертом американську джазову співачку світового рівня Синтію Скотт. Після виступу за старою дружбою з Арком (так музиканта називають усі, хто хоч раз бачив Овруцького) Синтія дала кількаденний майстер–клас юним київським вокалістам. Відтоді Україна, українські джазові музиканти стали їй як рідні.

Нечисленна когорта груп–ветеранів, що виникли наприкінці 80–х та на початку 90–х, створила власний неповторний дух і образ явища, яке ми звикли називати українською рок–класикою. Одна з головних рис класичних українських рок–гуртів — це переконлива індивідуальна харизма фронтменів тих груп, кожний з яких обрав собі сценічне амплуа. Незрівнянний «рагульський» суржик Сергія Кузьмінського з «Братів Гадюкіних», іронічно–дотепний, вишуканий і водночас кабаретово–розхристаний Михайло Барбара з «Мертвого півня», монументально–непохитний, зі своїми глибокими філософемами Андрій Середа з культового «Кому Вниз», фольклорно–панківська драйвова експресія Олега Скрипки з легендарних «Воплів Відоплясова», поетична рафінована самозаглибленість Тараса Чубая з «Плачу Єремії» очевидно контрастує із завжди виваженими, магічно–загадковими піснями–формулами Дмитра Доброго–Вечора — фронтмена групи «Вій». Хтось зауважив, що Дмитро — це справжній гуру язичницького рок–н–ролу, і я не здивуюсь, якщо через кілька десятків років «вієвські» пісні сприйматимуть як народну творчість, адже в сенсі всеохопності і лаконічності музичної мови він дійсно не знає собі рівних. До речі, на одному з культурологічних сайтів Дмитро знайшов свою знамениту пісню «Очі відьми», названу народною... Сьогодні поговоримо з Дмитром просто про музику…