Поки Держкіно і Спілка кінематографістів розводять руками, що кіно нема, бо немає грошей і потрібних законів, у бій ідуть одинаки. Микола Резніков з інформагентства «Нова Україна», який упродовж року займався медіа–проектами, хоче спробувати впровадити в Україні нову модель кіноіндустрії, яка досить поширена у всьому світі, — Rebel Filmmaking, тобто зйомки якісного прокатного кіно при малому бюджеті.

У серпні в Києві відбудеться VI Київська міжнародна книжкова виставка–ярмарок, яка проходитиме в рамках святкування 19–ї річниці Незалежності України і покликана формувати імідж України як впливової книжкової держави. Таку глобальну і відповідальну місію може взяти на себе тільки сама держава: виставку готує відповідний її орган — Державний комітет телебачення та радіомовлення України, який і ціну за оренду площі в міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті для видавців поставив не комерційну, а 1000 грн. за стандартний бокс 6 квадратних метрів, і перших осіб держави на відкриття запросив (обіцяли бути два з трьох, як сказав на прес–конференції голова Держкомтелерадіо Юрій Плаксюк), і представництва інших країн на державному рівні забезпечив. На виставці будуть представлені видавці з Росії, Білорусі, Болгарії, Індії, Ізраїлю, Туреччини, Угорщини, Польщі.

У кримінально–виконавчій системі украй загострилася проблема арештантів. Наразі не лише Державний департамент з питань виконання покарань, а й органи прокуратури неабияк турбує переповненість слідчих ізоляторів країни. Узяті під варту згідно з рішенням суду підозрювані тривалий час сидять у СІЗО й мріють хіба що про швидкий суд та «етап» на «зону», де нині вистачає вільних нар, тобто місць. Але ж серед них є й невинні, яких суд виправдовує. Тиждень тому проблему озвучив навіть Генпрокурор Олександр Медведько, який закликав прокурорів «знаходити важелі» для вирішення проблеми із затягуванням судами розгляду кримінальних справ. Мовляв, справи варто розглядати в розумні терміни й не порушувати права підсудних. За даними Генпрокурора, в СІЗО нині утримується близько 40 тис. осіб, з яких більше трьох тисяч — понад наявних місць.

Ці цифри «УМ» підтвердив днями і заступник голови Державного департаменту з питань виконання покарань Микола Ковальчук й додав, що наразі суди не розглянули справи майже 19 тис. підсудних — це майже половина від усіх арештантів у СІЗО! Під час відвідання Бердичівської виправної колонії №70 пан Ковальчук розповів «Україні молодій» ще й про вплив альтернативних видів покарань на зменшення кількості засуджених у «зонах», плани відомства винести СІЗО за межі великих міст та потребу законодавчих змін до КПК.

Якщо кібернетика за радянських часів мала статус продажної дівки капіталізму, то соціолінгвістика — повії буржуазного націоналізму. Через те обидвох їх у нас не було. Аж ось виникла перебудова, гримнула гласність і розпочалася демократизація. Розпочалася — в усіх «союзних» республіках — з рухів на захист національних мов. Тактика цих рухів вимагала негайного наукового обґрунтування. А оскільки своїх соціо–, етно– та психолінгвістів не було, за діло взялися журналісти.

Однак на таку «повноформатну», майже тижневу — з вівторка по неділю — програму зазвичай орієнтуються ті, хто приїздить на Жабокрицький майдан («по–народному» — Жабокрюківка) у Великих Сорочинцах поторгувати. Бувалі ж ярмаркувальники знають: у перший день дійства для багатьох його учасників ще фактично завершується підготовчий етап, а в останній вони вже «збирають манатки» й після обіду роз’їжджаються по домівках.

Жінкам зазвичай подобається іронія «бородатого» жарту про те, що справжні чоловіки на дорозі не валяються, а валяються... на дивані. І ще одне вагоме уточнення — перед телевізором. Жодним чином не применшуючи досягнень і здобутків сильної половини, все ж не можна не повірити статистикам, які констатують, що чоловіки, порівняно з жінками, дозволяють собі бути активнішими телеглядачами. Утім зовсім не гендерні настрої всезагальних рівних прав, а, швидше, прагматизм медіа–власників і телеменеджерів спонукає до розвитку процес виокремлення жіночої лінії контенту на каналах. Більшість вітчизняних медіа–груп уже мають канали, відповідальні за підкорення жіночих сердець, вух та очей. І вже майже три роки в ефір виходить нішевий жіночий канал Маххі–TV.

«Не треба чекати милості від законодавця» — до такого висновку приходять усе більше тих, хто взявся розвивати зелений туризм. Десять років точаться розмови про закон, який підвів би під цей вид діяльності нормативну базу, шість років у Верховній Раді лежить відповідний законопроект, що вже кілька разів ґрунтовно переробляли, а нещодавно він укотре пройшов перше читання. Годі вже казати про фінансове стимулювання ентузіастів!

Коли я поцікавився в Оксани Бас, яка очолює обласний осередок Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, чи діють на Вінниччині відповідна державна або регіональна програма, вона відповіла коротко: «На папері!». Більше того: навіть точної узагальненої інформації про кількість тих, хто надає такі послуги, знайти не вдалося. Спілка об’єднує два десятки власників агросадиб, готових приймати гостей, ще про декого можна дізнатися з особистих контактів, але скільки їх загалом — інформації немає. Кожен виживає на власний страх і ризик, отримуючи хіба що методичну допомогу. Утім якщо взяти до уваги потужний рекреаційний потенціал регіону, то це виглядає абсурдно.

Міжнародний аеропорт Будапешта «Ферихедь» не пройшов аудиторську перевірку на безпеку, яку проводила Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO). Як пояснює газета «Мадьяр хірлап», це означає, що впродовж кількох найближчих місяців угорці або інші громадяни країн Шенгенської зони, вилітаючи з цього аеропорту до інших країн Євросоюзу, проходитимуть такий самий контроль, як і пасажири з–за меж ЄС.

Завтра в місті Дуйсбург на заході Німеччини за участі канцлера ФРН Ангели Меркель відбудеться жалобна церемонія пам’яті жертв трагедії на танцювальному фестивалі «Парад кохання». Нагадаємо, минулої суботи в тисняві через неспроможність занадто вузького тунелю пропустити всіх охочих потрапити на танцмайданчик загинула 21 людина (19 — на місці, а ще двоє згодом померли в лікарні). Німеччина надалі живе цією трагічною подією і шукає винних, до числа яких потрапляють міська влада, організатори фестивалю та поліція. А ті «переводять стрілки» одне на одного, тож розслідування й досі триває.