Більш ніж незвичний подарунок привіз у райцентр Котельва і передав народному музею Сидора Ковпака (знаменитий партизанський командир народився саме тут) німецький колекціонер живопису Міхаель Лезер. Адже йдеться про повернення картини невідомого місцевого художника–аматора, яку 67 років тому буквально вихопив із полум’я війни саме на Котелевщині німецький солдат на ім’я Герберт (прізвище його також невідоме). На тлі річки й сільської хатини зображено «озброєного» снастями рибалку, поруч з яким крокує його маленький помічник, певно, синок. Написана на звичайному шматку шпалерів, картина позначена безумовним талантом автора. Однак сьогодні незрівнянно вищою є її історична цінність.

Днями Львівський виконком щиро здивував городян вікопомним рішенням — заборонив продавати алкоголь після 22–ї вечора. Тож тепер у туристичній столиці продаж алкоголю (і пива також) заборонено з 10–ї вечора до 10–ї ранку, причому як у стаціонарних крамницях, так і в кіосках. Заливати горе вечірньої пори мешканцям Львова доведеться лише в ресторанах. Початкова версія «наїзду» на конституційне право громадян придбати «пляшечку пива до футболу» передбачала обмеження з 23–ї до 7–ї ранку. Але потім міська влада вирішила андроповським шляхом закрутити гайку на повну.

Орегано, м’яту, шавлію, розмарин, майоран та інші середземноморські пряні трави вирощує 60–річний тернополянин Сергій Юдін на даху котельні на території колишнього комбінату громадського харчування, а нині — товариства «Сучасник». Товариш пана Сергія, Євген Ворко, попросив його очолити реконструкцію «Сучасника». А на знак подяки за успішну роботу погодився, щоб він організував для себе теплицю на даху котельні.

Совдепівський «рай» залишив Україні багату спадщину — міжгосподарські і навіть міжрайонні склади зберігання різноманітних фунгіцидів, пестицидів й іншої хімії донині є об’єктом посиленої уваги екологів. У регіоні одна з таких найпроблемніших «оаз» — колишня хімічна база ВАТ «Василівський Агрос», що неподалік села Мала Білозерка, нагадує управління у справах преси та інформації Запорізької облдержадміністрації. Тут донині зберігається кількасот тонн давно непридатних для застосування отрутохімікатів. Та й «зберігається» — гучно сказано, позаяк складські приміщення зазвичай без вікон, дверей, іноді — й дахів, і тут «витанцьовують» вітри, розносячи повітрям шкідливу бридоту, струменять до водойм і колодязів післягрозові потоки, «збагатившись» небезпечними інгредієнтами.

Майже дванадцять годин провів у криниці на 15–метровій глибині житель села Рацюківщина Драбівського району Черкаської області 53–річний Микола Шандиба. О 9–й годині ранку чоловік почав чистити колодязь у своєї родички Ольги Петренко, що мешкає в Золотоноші. Приблизно через дві години під його ногами раптом просів ґрунт, і він крикнув родичам, що не може витягнути з піску ногу. Господарі годину самотужки рятували копача з криниці. Та чоловіка підступний пісок тільки ще більше засмоктував — аж до самого пояса. Тож люди викликали золотоніських рятувальників.

У столиці грандіозно «віншують» видатного доктора історичних наук пана Дімітрія, що натхненно «воссідає» в освітянській мантії. За його історичну «табачню». А тут, у придніпродзержинських плавнях, кандидат історичних наук якийсь Анатолій ГУсак (наголос на першому складі), в історичній демагогії, тихо–тихесенько ловить таку собі одіозну периферійну «гусачню», що і пан міністр міг би позаздрити своєму послідовнику!

Світової слави КП «Кримтролейбус» здобуло завдяки поважному віку рухомого парку місцевого виробничого підприємства, у якому досі на ходу транспорт 1970 року виробництва. В основному, це машини відомого чехословацького виробника «Шкода». На догоду здебільшого пенсіонерів вони «бігають» вулицями Сімферополя, Алушти, Ялти і навіть спроможні здолати найдовшу у світі (86 кілометрів) «дротяну» трасу Сімферополь—Ялта. Щоправда, нерідко при цьому своєю «тихохідністю» породжуючи затори на дорозі, особливо в курортний період.

Уже п’ятий рік тернополянин Валерій Чоботарь будує Січ на околиці села Червона Діброва, що за 20 кілометрів від Чернівців, за аналогією Запорозької. Сучасну Січ Валерій відтворює на основі археологічних розкопок та історичних документів, а від автентичної вона відрізняється хіба тим, що для її будівництва використовують деякі сучасні будівельні матеріали.

Нинішній рік вінничани могли б із повним правом назвати роком Григорія Артинова. Відзначення 150–річчя від дня народження головного будівничого, який на початку минулого століття двадцять років очолював профільну службу міста і фактично сформував вигляд його історичної частини, включало цілу низку заходів. Серед них — відкриття меморіальної дошки, виставка світлин та проектів архітектора (див. «УМ» за 29 липня ц. р.).

Це тільки цивільні наразі можуть повною мірою оцінити всі його принади. Місцевим же і приїжджим військовим досі не дають це зробити навчання «Взаємодія–2010», які, до слова, і розпочалися в Криму, на його найбільшому полігоні «Опук», висадкою морських піхотинців. «Чорні берети» тоді не тільки добре показали себе у навчальному бою, зокрема при десантуванні з корабля, літака і гелікоптерів, а й безпомилково діяли у «позаштатній» ситуації на «десантнику» «Кіровоград», реально надавши першу медичну допомогу одному з поранених моряків.