Офіційне відкриття XVII Форуму видавців у Львові відбулося вчора, але понад 200 письменників із різних країн відсвяткували радісну зустріч ще у вівторок — у філармонії під музику «Дахи Брахи» відкрився П’ятий міжнародний літературний фестиваль. Щопівгодини в його рамках відбуваються нові заходи — читання, тандеми, творчі зустрічі, чат–конференції — від цього складається враження, що нині у Львові штовхни двері будь–якої кам’яниці, зайди за ковану решітку в глибину двору, а там — сидять письменники, говорять, читають, модерують.

Мовчанка, якою вчора на майдані Незалежності вшанували пам’ять Гії Гонгадзе та інших загиблих журналістів, цього разу розтягнулася на 10 хвилин — за кількістю років, що минули від дня загибелі редактора інтернет–видання «Українська правда». Як і в попередні роковини, на головній площі столиці зібралися небайдужі, аби нагадати: «Георгій. Ми не забули». Традиційно були свічки о 19:00, виставлені у вигляді літер «Гія», щити з чорним силуетом, клацання скорботного метронома, зачитування вимоги встановити й покарати всіх замовників вбивства, а не лише виконавця — генерала Пукача і його підлеглих та мертвого міністра Кравченка. Попри круглу дату, учасників акції було чи не найменше за останні роки. Невелика колона без жодних ознак партійної атрибутики пройшла на Банкову до адміністрації Президента. Серед вимог до влади — припинити утиски свободи слова.

Останнім часом у пресі Київський зоопарк поставав таким собі «Освенцiмом для тварин». Одне за одним з’являлися повідомлення про смерть чергових його вихованців. На початку місяця померло три пінгвіни, до того ще був шимпанзе Джонні, а раніше — ведмеді, гаял, слон...

При кожному повідомленні адміністрація лише розводила руками або намагалася звинуватити у смерті тварин невідомих отруювачів. Нині про отруєння звірів уже ніхто не розповідає. Фахівці сходяться: тварини вмерли власною смертю. Але чому?

Якщо гречка знову підскочила в ціні на гривню, а за пляшку горілки замість учорашньої двадцятки просять четвертак, не поспішайте клясти долю — подумайте про те, що комусь доводиться викладати за необхідне значно більше. У столиці Норвегії, скажімо, та сама півлітра оковитої в перерахунку на нашу валюту коштує близько трьохсот гривень. І рiч не лише в антиалкогольній кампанії: просто ціни в Осло — найвищі у світі.

— Пані Лесю, що треба львівському Форуму видавців, аби розширити вплив на Європу?

— На жаль, Україна не існує на видавничій мапі світу. Я давно хочу зрозуміти, чому настільки буксує наступ книжок України на Західну Європу: чи це помилка видавців, чи помилка Української держави, її зовнішньої політики. Можливо, ми не надто цікава країна — в літературі є окремі індивідууми, але це не створює ажіотажу навколо українського літературного процесу. Видавці у світі є дуже прагматичними і видають книжки не лише задля того, щоб нести щось хороше в маси, а й для заробляння грошей. Коли, наприклад, в Англії мають на вибір, чи видавати книжки іранців та пакистанців, чи українців, про яких ніхто нічого не говорить, то вибір не на нашу користь. По–перше, там велетенські діаспори, котрі точно будуть купувати книжки своїх земляків. По–друге, ми не яскраві.

Нарешті «Донбас–арена» дочекалася великого свята футболу під назвою «Ліга чемпіонів», для якої її передусім і будували. Хоча, звісно, президент «Шахтаря» Рінат Ахметов волів побачити Суперлігу на своєму стадіоні ще торік, але тоді донеччани поступилися у кваліфікації скромній румунській «Тімішоарі». Тепер же, виборовши чемпіонство в Україні, «помаранчево–чорні» потрапили до групової стадії без відбору. І позавчора успішно стартували, обігравши сербський «Партизан».

«Бронзовий» успіх Вікторії Терещук на Олімпіаді в Пекіні якось відвернув увагу спортивної громади від чоловічої команди сучасних п’ятиборців. Хоча насамперед хлопцям, після того як Вікторія пішла в декретну відпустку, належало відстоювати честь України на міжнародних змаганнях. Естафету від тендітної жінки підхопив Дмитро Кірпулянський, який у 2009 році дотягнувся до «бронзової» сходинки світового п’єдесталу. Проте нинішній сезон донеччанину відверто не вдався: 26–те місце на світовій першості та 30–те — «на Європі» — зовсім не той результат, якого чекали від лідера збірної. Але тут на авансцені «лицарів п’яти якостей» з’явився ще один талановитий хлопець, який добре вміє їздити верхи, фехтувати, стріляти, плавати й бігати — Павло Тимощенко. Виступаючи разом iз Вікторією Терещук у змішаній естафеті, 23–річний киянин здо­був для України єдину нагороду на світовій першості, що недавно відбулася в Китаї. Аби в деталях намалювати портрет Тимощенка, кореспондент «УМ» розшукав худорлявого «гладіатора» зростом 191 см в Алушті на відновлювальному зборі.