Навряд чи колись раніше смерть якогось восьминога потрапляла в центр уваги світових ЗМІ. Але Пауль — не звичайний. Цей молюск став знаменитим як футбольний оракул: у червні–липні під час чемпіонату світу в ПАР тільки й розмов було, що про чергове пророцтво Пауля. У ніч на вівторок, повідомляє «Більд», він помер тихою природною смертю у своєму акваріумі.
Днями автор цих рядків мав незвичайну можливість спілкування з людьми, які відрекомендувалися співробітниками міліції. Сталося це у Києві поблизу вулиці Генерала Наумова. Йдучи на зупинку маршрутного таксі, ще здалеку помітив чотирьох хлопців і дівчину, які, переминаючись iз ноги на ногу, чогось чекали. Проминувши компанію, навздогін почув жіночий голос: «Молодой чєловєк, можна вас на мінутку?». Першою думкою було просто проігнорувати звернення, адже, по–перше, район мені зовсім не знайомий. По–друге, спілкуватися з натовпом молодиків віком 28—30 років, «мажорно» одягнених, бажання не було.
Сталося це в місті Сміла. «Проїжджаючи повз один iз районів міста, тамтешні оперативники побачили трьох місцевих жителів, які йшли їм назустріч. Люди були явно чимось стурбовані та вели себе досить неадекватно. Правоохоронці зупинилися для перевірки, і тут їх чекав сюрприз», — повідомили «УМ» у прес–службі обласної міліції.
Фраза Ернеста Хемінгуея, винесена у заголовок, була сформульована ще у 20–ті минулого століття як маніфест спротиву війні, але своєї актуальності вона не втратить, допоки існує людство. Це правило доводять молоді режисери, чиї роботи представлені в конкурсі короткого метра «Молодості». Схоже, наболіле й невисловлене їхніми дідами перейшло до них на генному рівні, адже як пояснити, що покоління, яке ніколи не переживало лихоліть війни, так тонко відчуває тему.
Упродовж місяця у галереях «Ра», «Совіарт» і «Карась» пройде кілька фотовиставок, на відкриття яких приїжджатимуть автори робіт і даватимуть майстер–класи. Директор галереї «Ра» і співзасновник KievFotoCom Андрій Трилиський каже, що поставив перед собою завдання показувати тенденції світової фотографії і відкривати нових українських фотографів.
Уперше за останні 25 років у Великій Британії з’явилося нове загальнонаціональне видання. Учора до кіосків преси надійшла газета з лаконічною назвою з однієї латинської букви І («Ай», що може перекладатися як займенник «Я»), власником та видавцем якої є російський олігарх Олександр Лебедєв. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, новий таблоїд налічує 56 сторінок і коштує 20 пенсів — удвічі дешевше від решти британських видань такого формату.
Haute couture (висока мода) — це прерогатива французьких дизайнерів, визнають італійці, британці, американці. Haute couture — це таємниці за сімома замками, це 200–300 клієнток на планеті, це престиж і збитки, червоні доріжки. Сукні haute couture, як правило, мають одноразову долю і музейну перспективу. За допомогою телебачення можна побачити всі покази всіх кутюр’є, роздивитися front row і попліткувати про це з подружкою по телефону, але побачити кутюрні наряди наживо в ієрархії модного дозвілля — вартує багато. З тих пір, як Олександр Онищенко, засновник Міжнародної меценатської організації TOP Ukraine, вирішив зайнятися благодійністю, залучаючи світових знаменитостей, український бомонд зміг долучитися до високого паризького мистецтва — haute couture. Восени минулого року TOP Ukraine спільно з UFW організували показ у Києві кутюрної колекції Елі Сааба, в цьому — наймолодшого французького кутюр’є Стефана Роллана. У 20 років Роллан уже став креативним директором бренду Balenciaga, де відповідав за чоловічу лінію одягу та аксесуарів, у 24 випустив власну колекцію прет–а–порте, невдовзі його запросили очолити Дім Scherrer, а в 2007–му на авеню Георга V в Парижі він відкрив свій власний Дім. Клієнтками Стефана Роллана є Мірей Матьє, Кароль Буке, Ріана, Джекі Колінз, Лайза Мінеллі, Шеріл Кроу. «Є клієнтки, яких потрібно одягати відповідним чином — це дружини політиків, знаменитості, мільярдери, королівські особи, — сказав Стефан Роллан. — Вони мають певний статус, громадські обов’язки, які вимагають від них відповідного вигляду. Вони не можуть виглядати смішно або носити клоунський одяг. Якщо ставитись до моди як до гри або забави, це вбиває високу моду».
Це вже другий візит знаменитої акторської пари в Україну. Місяць тому вони неофіційно відвідали Київ, щоб відкрити фешенебельний ресторан. Цього ж разу актори прибули на відкриття Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». Вони представляли спільну акторську роботу «Картахена» (реж. Алан Монн, оригінальна назва L’homme de chevet), де зіграли незвичайну пару: вона — три роки як прикута до ліжка молода жінка, він — п’яничка, колишній боксер–чемпіон, і попри очевидну трагічність історії, дебютний фільм немолодого вже Алана Монна вийшов напрочуд легким і навіть оптимістичним.
Конкурсна програма «Молодості» почалася в неділю зі студентських стрічок. Серед 23 робіт з усього світу є й два українські фільми: «Перешкода» Максима Буйницького (майстерня Михайла Іллєнка) та «Її місце порожнє» Богдани Смирнової (Україна—США). Про появу «нової хвилі» у національному кіно я не компетентна говорити, але те, що студентські роботи викликали упевнене почуття задоволення після перегляду — це факт. Ще одна спільна риса обох робіт — чорно–біле виконання. Фільм Максима Буйницького знятий за оповіданням Даниїла Хармса: троє дітлахів — дівчинка й два хлопчики — намагаються відтворити «ігри» дорослих, тут є місце й звабі, й залякуванню, й убивству. Технічне виконання картини — зйомки, гра акторів, монтаж — на тверду «5». Стилістика ж відсилає нас до радянського кіно 1960–х, зокрема дипломної роботи Андрія Тарковського «Каток і скрипка». А от Богдана Смирнова вирішила обіграти тему іронії долі: героїня знаходить свою любов на похоронах власної сестри. Але в цій роботі відчувається більше сирих, невиписаних моментів.
