Із давніх давен господар, обходячи восени своє обійстя, відчував особливий щем душі — радів, споглядаючи повну комору, чи, навпаки, впадав у тугу від думки, що хліба не вистачить до нового врожаю. Недарма в більшості мов слово «хліб» є багатозначним: це й головний продукт харчування, і основа самого буття. Напевно, жодному іншому витвору людських рук не присвячено стільки прислів’їв, приказок, прикмет та ритуалів. Але давайте поговоримо про хліб не з точки зору етнографії, а в ракурсі езотерики й метафізики — тобто знань про світ, котрі, на відміну від законів «просто» фізики, формулами не описуються. Проте заперечити існування так званих тонких матерій не в змозі навіть найзапекліші матеріалісти...

Оригінальні кандидати трапляються і в США. Так, на виборах президента Сполучених Штатів, що відбудуться 2012 року, хоче балотуватися вуличний музикант Роберт Берк, відомий як «Голий ковбой». Цим чоловіком не зацікавилися студії звукозапису, але він самотужки став знаменитістю і своєрідною живою пам’яткою Нью–Йорка — вже впродовж 12 років Берк в самих трусах, чоботях і ковбойському капелюсі співає під гітару на Таймс–сквер.

— Молодий чоловіче, ви використали вже дві підказки, і мою в тому числі. Всі вже втомилися, зал чекає вашого рішення. Скажіть нарешті: так чи ні?

— А можна ще дзвінок другу?

— Послухайте, молодий чоловіче, це не «Перший мільйон», це загс!

Якщо жіноча команда з недавнього чемпіонату світу, що відбувся в турецькій Анталії, повернулася без жодної нагороди, то чоловіки–штангісти потішили — вдруге поспіль здобули два призові місця. Знову в скарбничці «синьо–жовтих» опинилися «срібло» й «бронза». Хоча медалей цілком могло бути більше принаймні на одну. Але навіть такий результат головний тренер українських важкоатлетів Петро Алаєв вважає прийнятним.

Напевно, в більшості любителів велоспорту шосейні перегони асоціюються з «багатоденками» по Європі. Під час таких «гранд–турів» велопрофі представляють комерційні команди. Водночас Міжнародний союз велосипедистів (УСІ) організовує й іншого роду турніри — чемпіонати світу, де спортсмени захищають честь своєї батьківщини.

Краще за Володимира Висоцького про гори можуть сказати лише самі гори. Звісно ж, кожного туриста ваблять вершини, «на яких іще не бував», хочеться випробувати нові маршрути й побачити нові краї. Тихе бажання помандрувати Кавказом з’явилося в автора цих рядків іще під час перших вилазок у рідні Карпати. Спочатку ця думка з’являлася з певною обережністю, а потім стала поглинаючою мрією. Хотілося на Кавказ, причому — апетит же неабиякий! — відразу на Ельбрус, на найвищу точку Європи (висота сплячого вулкана — 5642 метри).

Влітку вдалося домовитися про поїздку — із турклубом із Гадяча. Туристи з Полтавщини вже не раз їздили на Кавказ і мають чималий досвід гірських походів. Цього року, крім сходження на Ельбрус, вони запланували відвідини нарзанних джерел, мінеральних потоків, термального озера. Отож разом із зимовими рукавицями й пуховою курткою довелося брати плавки.

Нобелівську премію з хімії цього року присуджено «за нові, більш дієві методи зв’язування атомів вуглецю для синтезу складних молекул, які можуть покращити наше повсякденне життя». Лауреатами стали американець Річард Ф. Хек та японці Ейїті Негісі й Акіра Судзукі. Науковці отримали «Нобеля» за фундаментальні розробки в галузі металорганічного каталізу, зокрема каталізу органічних зв’язків за наявності паладію. Американсько–японська група розробила нові методи , які дозволяють створювати складні органічні частинки, що імітують наявні в природі. Завдяки цим методам з’явилися нові лікарські препарати і матеріали, які використовуються в електроніці, сільському господарстві та інших галузях промисловості. Зокрема, саме розробки цьогорічних лауреатів посприяли появі такого матеріалу, як пластик.

Сімнадцять інформаційних дощок iз подачі міської влади встановили в Черкасах на історичних будівлях міста. Усе це задля того, аби самі черкащани та гості міста хоча б мимохідь могли більше дізнатися про минуле Черкас. А розробили історичні вивіски відомі в області краєзнавці — Василь Мельниченко, Василь Страшевич, Микола Щербина та Сергій Ганницький. На інформаційних дошках вони розмістили дату зведення будови, прізвище архітектора, власників будинку та імена відомих людей, котрі свого часу там бували.