Далеко під Джилонгом

Напевно, в більшості любителів велоспорту шосейні перегони асоціюються з «багатоденками» по Європі. Під час таких «гранд–турів» велопрофі представляють комерційні команди. Водночас Міжнародний союз велосипедистів (УСІ) організовує й іншого роду турніри — чемпіонати світу, де спортсмени захищають честь своєї батьківщини.

Цього року світовий чемпіонат шосейників уперше в історії відбувся в Південній півкулі — в Австралії. Зірковий статус турніру в околицях Мельбурна не давав українцям якихось шансів на медалі. Тим паче, що останнім часом ніхто з наших не тріумфував на елітних турах. Як максимум — керівництво національної збірної очікувало побачити українське прізвище в першій десятці протоколу. Зрештою найкращим результатом «синьо–жовтих» стало 16–те місце Андрія Гривка в «індивідуалці». А переміг, уже вчетверте в кар’єрі, швейцарець Фабіан Канчеллара.

«Головною проблемою низьких позицій я вважаю відсутність достатнього змагального досвіду в наших спортсменів, — коментує для «УМ» підсумки чемпіонату головний тренер збірної Андрій Архаров. — Як не важко помітити, перша двадцятка протоколів — учасники іспанської «Вуельти». Нагадаємо, що жоден з українців не брав участі в останньому із цьогорічних «гранд–турів» — «Вуельті». За словами Андрія Ілліча, єдиний представник «топової» команди, яким вважається Гривко, в той час змагався під прапором «Астани» в Канаді. Очевидно, серйозна зміна часових поясів (плюс 16 годин) не могла минути для Гривка безслідно. Тож кримчанину вистачило сил лише на перегони з роздільним стартом, а групову гонку завдовжки 257 км між Мельбурном і Джилонгом Андрій, так само як і його співвітчизник Юрій Метлушенко, не завершив.

«Справді, ми розраховували на «фінішера» Метлушенка, але через візові проблеми він просто не встиг як слід адаптуватися в Австралії», — розповідає пан Архаров. За таких обставин обезголовлена українська п’ятірка фінішувала в неповному складі аж через 14 хвилин після переможця із Норвегії — Тора Хушовда.

За його словами, наші чоловіки зможуть конкурувати з грандами, якщо в Україні народиться «протурівська» команда — після ймовірного злиття української «ІСД» та однієї з італійських «стаєнь».

Не може похвалитися здобутками на Зеленому континенті й наш жіночий квартет. У командній гонці фінішу дісталася лише одна українка Олена Андрук стала 66–ю; кращою серед співвітчизниць вона стала і в «індивідуалці» (тут в Андрук 25–й час). Попри невдалий виступ дівчат, головний тренер каже, що саме жіночий велоспорт має пріоритетні позиції в Україні у світлі підготовки до наступної Олімпіади. «Серед жінок у світі значно менша конкуренція, відповідно, більші шанси на медалі. Головні наші сподівання ми покладаємо на молодь. Підростає чемпіонка світу серед юніорів Ганна Соловей, якій, до речі, організатори турніру не дозволили позмагатися з дорослими, та й призерку Пекіна на треку Лесю Калитовську ми не списуємо з рахунків», — з оптимізмом дивиться в майбутнє Андрій Архаров.