Рівно дев'ять місяців знадобилося новій дирекції заповідника «Хортиця», аби отримати історичний документ: Державний акт на право користування землею. Бо датований ще 1987 роком акт «загубився» в затишних кабінетах посадовців, а без цього документа дирекція заповідника була майже безсила у наведенні порядку на землях Хортиці. «Ми виконали свій обов'язок, — сказав міський голова Євген Карташов, передаючи документ запрошеному до мерії гендиректору заповідника Костянтину Сушку.

Уперше вдалося побачити всі три складові Полярної зірки, повідомили астрономи на конференції Американського астрономічного товариства, яка відбулася минулого тижня. Однією з найпоширеніших астрономічних помилок, яка прижилася у свідомості людей, є визнання Полярної зірки найбільш яскравою оздобою зоряного неба. Кожен із нас чув про цю зірку і нам здається, що своєю популярністю вона завдячує яскравості.

Невелика виставкова зала була переповнена, люди походжали повз манекени, вдягнені у святкові строї того чи іншого регіону України. До речі, хто не знає, стрій — це традиційний для певної території комплект одягу. Наприклад, український жіночий стрій складається з домотканої сорочки різної модифікації, поясного одягу (це запаска, плахта, спідниця), пояса, безрукавки, верхнього одягу, головного убору і взуття. Приваблювали рясно гаптовані гуцульські костюми, картата барвистість плахт Полтавщини, вишуканість поєднання чорно-біло-червоного ансамблю жіночого костюму з Тернопілля, світлі, ніжні тони одягу з Волині.

Незважаючи на «сюрприз», який пiднесла Верховна Рада українській делегації під час перебування в Астані (10 січня Верховна Рада відправила уряд у відставку. — Авт.), міністр палива та енергетики Іван Плачков повернувся до Києва в доброму настрої. «Ми маємо керовану стратегічну галузь», — заявив він на прес-конференцiї по прибутті з Казахстану.

Букет новорічних забав запоріжців збагатився екзотичною, як для південного міста, розвагою: уперше місцеві фанати активного відпочинку одержали змогу «цивілізовано» стати на ковзани.

Цими днями минув рівно рік відтоді, як Майдан із відчуттям повного полегшення відсвяткував остаточну перемогу: у «третьому турі» виборів Віктор Ющенко впевнено переміг свого «синьо-білого» опонента і команда, яка була при владі протягом 14 далеко не найкращих для української історії років, змушена була поступитися місцем новій, «помаранчевій» зміні. До 23 січня ми жили відчуттям перемоги. А вже наступного дня десь у душі знову почала зростати напруга: чи впораються? Чи не підведуть? Чи не забудуть про те, хто їх привів до влади, і які надії на них покладали?

Тепер, озираючись у вже майже минулий рік перед новим випробуванням виборами, пригладивши дибки підняте після прочитання партійних і блокових списків волосся, ми переживаємо неоднозначні почуття. Звісно, новій владі багато чого з передвиборчих обіцянок виконати не вдалося. Дечого — і це найприкріше — вона виконувати й не збиралася. В іншому припустилася аж надто прикрих помилок. Чи можна було їх уникнути? Багатьох — безперечно. Чи могло бути ще гірше? А це вже щоб ви й не сумнівалися. Адже насправді все зовсім не так і погано. Просто на хвилі завищених очікувань після тріумфу Помаранчевої революції ми надто швидко забули, що мали і до чого йшли й прийшли б, якби не вийшли на майдани. І якщо подивитися на здобутки й «проколи» «помаранчевої» влади об'єктивно, «їх є», і то досить багато. Звісно, висловлювання представника «партії влади», голови виконкому «Народного союзу «Наша Україна» Миколи Катеринчука про те, що передвиборчу програму Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям» за рік виконано на 90 відсотків, можна сприймати з певним скепсисом. Однак сам Катеринчук при цьому наголошує, цитуючи Президента: «Ця програма — не план на п'ятирічку, а дорожня карта, з якою треба звірятися, аби зрозуміти, чи в правильному ми йдемо напрямку».
Куди ми йдемо і як далеко зайшли, кожен може оцінити сам: сьогодні «УМ» нагадує пункти передвиборчої програми Віктора Ющенка й публікує деякі витяги з короткого звіту влади про її виконання (за матеріалами до підсумкової прес-конференції Президента, підготовленими до 20 грудня). А якщо, прочитавши ці пункти, ви все ще чухатимете потилицю й розмірковуватимете, чи варто 26 березня наступного року йти на вибори, аби поставити позначку в бюлетені навпроти «помаранчевої» сили, радимо перечитати список Партії регіонів, Блоку «НЕ ТАК» або й Блоку Литвина і уявити собі, як «підтримує» Президента парламентська більшість, сформована на основі цих милих політичних сил. Уявили? Отож-бо.

Oтримавши запрошення на генеральну репетицію прем'єрного спектаклю нашого театру, я довго не вагався. По-перше, комедія під робочою назвою «Ой не ходи, Грицю» була присвячена подіям на місцевій площі, де з останніх сил тирлуються міні-натовпи під біло-синіми знаменами. (А що? Не тільки ж знімати фільми та ставити спектаклі про столичний «помаранчевий» Майдан). А по-друге, виставу вирішили запропонувати глядачам під відкритим небом і безпосередньо на отій площі, що, до речі, за якусь сотню метрів від самого театру. Цікаво? Отож.
Словом, пішов. Однак чомусь знехтував неписаним репортерським правилом і з'явився на місце події не за п'ять хвилин до, а за п’ятнадцять пiсля початку. Звісно, тут уже почали без мене, і тепер залишалося тільки картати самого себе і ще уважніше мотати на вус та на диктофонну плівку все-все, що діється довкола.

Листопадова революція у Вінницькій міськраді, коли депутати відправили у відставку секретаря ради і водночас в.о. мера Віктора Козака та діючий виконком (див. «УМ» за 30 листопада), вступила у другу фазу. А саме — в період утвердження легітимності новообраного в.о. міського голови Володимира Гройсмана та його заступників. Причому свіже керівництво, як і усунуті від влади попередники, теж апелює до Феміди. І місцева богиня правосуддя починає скасовувати власні рішення, постановляючи інші, які влаштовують уже другу сторону.

З кулею під серцем і ще двома у стегні до шпиталю доправлено начальника караулу охорони ВАТ «Запоріжсталь». Незнайомці намагалися вбити чоловіка поблизу його будинку, з кількох метрів розрядивши у нього всю обойму.

Грою нервів була «перевантажена» позавчорашня зустріч запорізької «Козачки-ЗАлК» із хорватським «Госпічем» у рамках розіграшу Кубка Європи. За гри, яку показав український чемпіон, обіцянка виконавчого директора баскетбольного клубу Григорія Вуля пробитися як мінімум до чвертьфіналу може виявитися мильною бульбашкою вже за тиждень, коли відбудеться матч-відповідь. Попри те, що головний тренер «Козачки» Юрій Велігура запевнив, що тепер він знає, як грати проти «Госпіча».