Букет новорічних забав запоріжців збагатився екзотичною, як для південного міста, розвагою: уперше місцеві фанати активного відпочинку одержали змогу «цивілізовано» стати на ковзани.

Цими днями минув рівно рік відтоді, як Майдан із відчуттям повного полегшення відсвяткував остаточну перемогу: у «третьому турі» виборів Віктор Ющенко впевнено переміг свого «синьо-білого» опонента і команда, яка була при владі протягом 14 далеко не найкращих для української історії років, змушена була поступитися місцем новій, «помаранчевій» зміні. До 23 січня ми жили відчуттям перемоги. А вже наступного дня десь у душі знову почала зростати напруга: чи впораються? Чи не підведуть? Чи не забудуть про те, хто їх привів до влади, і які надії на них покладали?

Тепер, озираючись у вже майже минулий рік перед новим випробуванням виборами, пригладивши дибки підняте після прочитання партійних і блокових списків волосся, ми переживаємо неоднозначні почуття. Звісно, новій владі багато чого з передвиборчих обіцянок виконати не вдалося. Дечого — і це найприкріше — вона виконувати й не збиралася. В іншому припустилася аж надто прикрих помилок. Чи можна було їх уникнути? Багатьох — безперечно. Чи могло бути ще гірше? А це вже щоб ви й не сумнівалися. Адже насправді все зовсім не так і погано. Просто на хвилі завищених очікувань після тріумфу Помаранчевої революції ми надто швидко забули, що мали і до чого йшли й прийшли б, якби не вийшли на майдани. І якщо подивитися на здобутки й «проколи» «помаранчевої» влади об'єктивно, «їх є», і то досить багато. Звісно, висловлювання представника «партії влади», голови виконкому «Народного союзу «Наша Україна» Миколи Катеринчука про те, що передвиборчу програму Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям» за рік виконано на 90 відсотків, можна сприймати з певним скепсисом. Однак сам Катеринчук при цьому наголошує, цитуючи Президента: «Ця програма — не план на п'ятирічку, а дорожня карта, з якою треба звірятися, аби зрозуміти, чи в правильному ми йдемо напрямку».
Куди ми йдемо і як далеко зайшли, кожен може оцінити сам: сьогодні «УМ» нагадує пункти передвиборчої програми Віктора Ющенка й публікує деякі витяги з короткого звіту влади про її виконання (за матеріалами до підсумкової прес-конференції Президента, підготовленими до 20 грудня). А якщо, прочитавши ці пункти, ви все ще чухатимете потилицю й розмірковуватимете, чи варто 26 березня наступного року йти на вибори, аби поставити позначку в бюлетені навпроти «помаранчевої» сили, радимо перечитати список Партії регіонів, Блоку «НЕ ТАК» або й Блоку Литвина і уявити собі, як «підтримує» Президента парламентська більшість, сформована на основі цих милих політичних сил. Уявили? Отож-бо.

Oтримавши запрошення на генеральну репетицію прем'єрного спектаклю нашого театру, я довго не вагався. По-перше, комедія під робочою назвою «Ой не ходи, Грицю» була присвячена подіям на місцевій площі, де з останніх сил тирлуються міні-натовпи під біло-синіми знаменами. (А що? Не тільки ж знімати фільми та ставити спектаклі про столичний «помаранчевий» Майдан). А по-друге, виставу вирішили запропонувати глядачам під відкритим небом і безпосередньо на отій площі, що, до речі, за якусь сотню метрів від самого театру. Цікаво? Отож.
Словом, пішов. Однак чомусь знехтував неписаним репортерським правилом і з'явився на місце події не за п'ять хвилин до, а за п’ятнадцять пiсля початку. Звісно, тут уже почали без мене, і тепер залишалося тільки картати самого себе і ще уважніше мотати на вус та на диктофонну плівку все-все, що діється довкола.

Листопадова революція у Вінницькій міськраді, коли депутати відправили у відставку секретаря ради і водночас в.о. мера Віктора Козака та діючий виконком (див. «УМ» за 30 листопада), вступила у другу фазу. А саме — в період утвердження легітимності новообраного в.о. міського голови Володимира Гройсмана та його заступників. Причому свіже керівництво, як і усунуті від влади попередники, теж апелює до Феміди. І місцева богиня правосуддя починає скасовувати власні рішення, постановляючи інші, які влаштовують уже другу сторону.

З кулею під серцем і ще двома у стегні до шпиталю доправлено начальника караулу охорони ВАТ «Запоріжсталь». Незнайомці намагалися вбити чоловіка поблизу його будинку, з кількох метрів розрядивши у нього всю обойму.

Грою нервів була «перевантажена» позавчорашня зустріч запорізької «Козачки-ЗАлК» із хорватським «Госпічем» у рамках розіграшу Кубка Європи. За гри, яку показав український чемпіон, обіцянка виконавчого директора баскетбольного клубу Григорія Вуля пробитися як мінімум до чвертьфіналу може виявитися мильною бульбашкою вже за тиждень, коли відбудеться матч-відповідь. Попри те, що головний тренер «Козачки» Юрій Велігура запевнив, що тепер він знає, як грати проти «Госпіча».

Скидається на те, що чутки про заручини улюбленої актриси Квентіна Тарантіно Уми Турман та її бойфренда Андре Белазса, із яким кінозірка зустрічається вже більше року, передчасні. Інакше навряд чи Ума так гірко скаржилася б на свою самотність і на те, що їй дуже складно... знайомитися з чоловіками. А стосунки з Андре (до речі, мільйонером і готельним магнатом), за словами актриси, «не можна назвати серйозними».

Випадок у Приазовському районі Запорізької області, коли травмована жінка чекала на приїзд «швидкої» 50 хвилин і, не дочекавшись, поїхала до лікарні на машині підприємства, для України —не дивина. Нарікань на «черепахові» темпи надання невідкладної допомоги, коли від своєчасності прибуття лікарів залежить життя людини, вистачає і в розвинених обласних центрах, і у віддалених районах. Чому ж «машина життя» запізнюється так часто? У пошуках відповіді на це непросте питання я звернувся до кількох працівників медичної галузі Запоріжжя.

От і втілилися в життя слова моєї подруги, яка щоразу, коли бачила виступ гурту «Гринджоли», закривала очі долонями і казала: «Лабухи! Лабухи на весіллі, з «ямахою» і відповідними манерами». Цього тижня гурт «Гринджоли» знімав кліп на пісню «Весілля» в одному з київських ЗАГСів, який вони орендували на день. Оператор Юрій Король та режисер Віктор Скуратівський (бас-гітарист групи «Друга ріка», який вирішив спробувати себе в новому амплуа) вирішили закцентувати на деталях та вималювати у відео характерних весільних персонажів. «Це буде щось на зразок Кустуріци», — запевнив «УМ» Роман Калин. За сюжетом, усі події відбуваються у приміщенні ЗАГСу, куди приходять молоді пари, а потім гурт «Гринджоли» співає для них. Словом, от так: «Було в нас весілля з хлібом та сіллю, гості зібралися, дівки намалювалися, усі посміхалися».

Упродовж останніх років захист прав споживача став складовою державної політики. Утім на початку цього року, під час великих перестановок у центральних органах виконавчої влади, Держспоживстандарт ледь не ліквідували. На щастя, цей тиск вдалося припинити. Тим паче що всіма своїми діями Держспоживстандарт довів: він є не тільки наглядовим та контролюючим органом, а насамперед — правозахисним, якому не байдужа доля громадянина-споживача. Крім того, важко було б пояснити ліквідацію Держспоживстандарту на тлі євроатлантичних устремлінь України. Навіть цивілізована Європа визнає, що на її ринок щорічно потрапляє від 7 до 9 відсотків фальсифікату, неякісних та небезпечних для життя та здоров'я людей продуктів.