Судді Верховного Суду України масово звільняються не через бажання отримати великі грошові компенсації, а через правову і політичну нестабільність, вважає голова ВСУ Василь Онопенко. Нагадаємо, що кілька тижнів тому Верховна Рада України задовольнила відставки 14 суддів ВСУ (нині на розгляді ще три заяви суддів). У храмі Феміди на Пилипа Орлика продовжують працювати ще приблизно 60 суддів. Тоді ж голова Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко стверджував, що заяв про відставку від суддів почало надходити втричі більше, ніж раніше. Мовляв, судді хочуть устигнути отримати до кінця року чималу компенсацію — в розмірі десяти місячних зарплат за місцем останньої посади, як це передбачено ст. 136 Закону «Про судоустрій та статус суддів».

Бувало, як не зайдеш до заваленого книжками кабінету Сергія Гальченка, так він одразу тягнеться до купи новинок й витягає чергового свіжоспеченого «Ко­бзаря». Майже автоматично розкриває на добре відомій йому сторінці й показує: отут збережено радянську цензурну купюру; онде — надруковано Шевченковий текст навіть із царськими пропусками; оце — нісенітниця у коментарі; а там — помилкове датування твору. Таких «Кобзарів», нашвидкуруч зладжених видавцями, на ринку безліч, — і всі вони адресовані насамперед школярам. Здавалося б, дрібні помилки, але ж ми знаємо, де ховається диявол.

У зв’язку з намірами Януковича добиратися на роботу вертольотом у службу охорони Президента найняли ще одного громадянина іноземної держави: Карлсона, що живе на даху.

На кінофестиваль «Молодість», окрім потужної позаконкурсної програми нового російського кіно, запросили найбільше гостей із Росії. Чого тільки вартують зустрічі з режисерами Володимиром Меньшовим, Олексієм Германом–молодшим, Андрієм Стемпковським, Вадимом Абдрашитовим, Кареном Шахназаровим. Кожен із них ділився власним досвідом: як вибирати сценарій, де шукати акторів, яке місце найкраще для зйомок, згадував про роботу із голлівудськими та європейськими зірками кінематографа. Автор 13 фільмів («Палата №6», «Вершник на ім’я Смерть», «День повного місяця», «Місто Зеро», «Ми з джазу», «Зимовий вечір у Гаграх», «Кур’єр»), письменник, генеральний директор «Мосфільму» упродовж 10 років, Карен Шахназаров приїхав до Києва не лише заради зустрічі з глядачами. Першим ділом він зустрівся з керівниками, які представляють кінематограф в Україні. За його словами, вони висловили бажання завітати з офіційним візитом на «Мосфільм», а це означає, що йтиметься про подальшу співпрацю.

У Києві завершився цикл концертiв пам’ятi видатного пiанiста, педагога, професора Нацiональної музичної академiї iменi Петра Чайковського — Всеволода Михайловича Воробйова (1925—2010). Три концерти вiдбулися в Малому залi НМАУ iм. П. Чайковського, й один — у Колонному залi Нацiональної фiлармонiї України.

Незважаючи на те, що гастролі Театру імені Шота Руставелі ніколи не підпадали під визначення «комерційні», підопічні Роберта Стуруа до Києва навідуються регулярно. І вже за традицією грають свої вистави на сцені Театру імені Івана Франка. А от про візит–відповідь «франківців» до Тбілісі художньому керівникові Української драми Богданові Ступці поки що доводиться лише мріяти. «Востаннє ми гастролювали у Грузії у 1986–му, — згадує Богдан Сильвестрович. — У рік, коли сталася аварія на ЧАЕС. Нас там тоді приймали, як братів. І навіть таксисти, дізнаючись, що ми з Києва, не брали грошей за проїзд». Ступка каже, що з величезним задоволенням оновив би свої позитивні враження про Грузію, а колегу Стуруа готовий приймати знову й знову. Заодно повідомив, що вистава «Цар Едіп», яку поставив грузинський режисер у Театрі Франка, — досі в репертуарі.

Недаремно Джессіка Біл висунула Джастінові Тім­бер­лейку жорсткі умови: або до Різдва він робить їй пропозицію стати його дружиною, або вони розбігаються. Джесс, мабуть, сподівається, що заручини зму­сять Тім­бер­лейка сер­йозніше ставитися до їхніх стосунків. Але спо­дівання ці, схоже, марні . З часу роману із Брітні Спірз, яка так і не дочекалася від коханого пропозиції руки й серця, Джастін не змінився. Про готовність повести зірку фільму «Легка поведінка» під вінець від хлопця нічого не чути, зате з’явилася інформація, що музикант зраджує Біл.

Повії, які заробляють на хліб насущний на шляху поблизу іспанського міста Ельс–Аламус (Каталонія), змушені доповнити свій гардероб новим елементом — яскравою жилеткою, що відбиває світло автомобільних фар. Як повідомляє газета «Дейлі телеграф», ці флуоресцентно–жовті жилетки подібні до тих, що вдягають робітники дорожних служб, але коротші і щільніше облягають торс. А виконують аналогічну функцію: убезпечують носіїв від наїзду машин.

Воронеж таки перейшов на московське «акання», але повноцінною часткою Московщини не став. Тут і дихається легше (навіть поруч із ГУВC), і люди привітніші. Мабуть, на характері регіону позначається близькість України. Зокрема — присутність українців у діловій та науковій еліті регіону. Один iз них — Анатолій Корнієнко. Людина, яка навчила Воронежчину вирощувати буряк. І не тільки.

Живе Анатолій Васильович у селищі Рамонь. Зустріч із ним організував ще один українець, заступник голови Товариства українців Воронежчини «Перевесло» Дмитро Денисенко. До Воронежа кореспондент «УМ» потрапив у рамках програми, де зустріч із земляками не була прописаною, але хто сказав, що гостинність притаманна лише кавказцям...

Поспілкуватися із 17–річною Яною Дем’янчук вдалося одразу після її повернення з Голландії, де проходив 42–й чемпіонат світу зі спортивної гімнастики. У дещо розгубленому дитячому голосі відчувалася втома, а, можливо й, розпач від не зовсім вдалого виступу, що закінчився падінням. Здавалося б, вихід у фінал і восьме місце у вправі на колоді для дебютантки такого роду змагань — непоганий результат. Проте глибоко в душі ця тендітна дівчинка (Яна важить лише 36 кг!) розуміла, що після минулорічного тріумфу «на Європі» від неї чекатимуть нагород і «на світі». Можливо, для кращого виступу забракло психолога — як відомо, його в нашій гімнастичній збірній немає.

Як оцінила свій виступ у Голландії сама спортсменка, чого вона постійно боїться та що найбільше тривожить юне серце, «Україна молода» довідалася в української гімнастичної «дюймовочки».