Минулої середи народні депутати великодушно дозволили Національній комісії енергорегулювання самій встановлювати тарифи. І комісія вже наступного дня сміливою заявою довела, що вона готова виправдати високу довіру й оголосила про свої плани підвищити вартість електроенергії для населення на 33 відсотки, а промисловості — на 17—18. Тим, хто користується газом, доведеться викласти за нього на 15—20 відсотків більше.

Хвилини за дві до початку вчорашнього засідання Кабінету Міністрів біля задніх столів для чиновників нижчого рангу ледь не трапилася трагедія. Один із журналістів, мабуть, не витримавши напруженої атмосфери, знепритомнiв і горілиць упав на підлогу.

Останні події навколо української газової «труби» до болю нагадують початок конфлікту місячної давності між Москвою та Мінськом за найголовніший чинник російської зовнішньої політики — нафту. Газ відіграє для економіки держав не менш важливу роль. Особливо держав постсоціалістичних — із високозатратними технологіями, непрозорими схемами закупівлі енергоносіїв та залежності від єдиного «продавця».
Тиск росіян на партнерів у нашому випадку має свої, суто «антикризові», особливсті. Якщо, скажімо, державні мужі Білорусі йшли у фарватері свого лідера, Олександра Лукашенка, і намагались відстоювати інтереси власної країни і свого народу, то друга людина в уряді Віктора Януковича не приховує свого щирого прагнення задешево віддати стратегічний об'єкт сусідній державі.

Учорашнє засідання Кабміну було присвячене боротьбі з бідністю. Але більше говорили про головний успіх уряду: про «капітуляцію» МЗС під проводом Бориса Тарасюка і про найбільшу його невдачу — закон про Кабінет Міністрів досі не набув чинності.

Розпочинаючи своєрідний звіт, що хорошого і корисного зробило його відомство для українського народу у минулому році, міністр економіки Володимир Макуха порушив головну вимогу свого шефа, Прем'єра Віктора Януковича, — ніколи не критикувати попередників! Зі слів міністра виходило, що його команда прийшла працювати у випалену пустелю, але вже нині вона, завдяки старанням нового уряду, перетворюється у квітучий сад. «Проблеми були, але подорожчав газ, і всім від цього стало жити краще, — такий несподіваний для присутніх висновок випливав із короткого спічу «головного економіста» України.

Десерт у вигляді вареників із вишнями, яким завершився ланч української делегації на Всесвітньому економічному форумі, приніс свої плоди. Матеріальні та моральні затрати Віктора Пінчука в організації протокольного заходу окупилися не лише аншлагом серед охочих почути з перших уст про здобутки і прагнення нашої держави, а й підтримкою цих прагнень з боку перших осіб світової політики. Принаймні на словах.

Бородатий, «дореволюційний», анекдот про співбесіду під час прийому на престижну роботу: «Ні, не мешкав у Донецьку, не навчався, на жаль, не працював, вибачте, але жодного разу не бував там... Зачекайте, я ж винаймаю квартиру на вулиці Донецькій!», схоже, нині знову набуває актуальності. Наші високопосадовці, ймовірно, ніяк не можуть забути карту «трьох сортів» України, яку так старанно демонстрували на телеекранах у період останніх президентських виборів.

На залізничних вокзалах усієї Швейцарії аж рябить від поліцейських кашкетів, металодетекторів та серйозних службових собак. Вишколені правоохоронці, щонайменше п'ять тисяч, уже третій день педантично перевіряють документи в усіх, хто має намір сісти в потяг, який рухається в бік Альп. Кожного пасажира, який марить про засніжені вершини, вони причисляють до буйного племені антиглобалістів.

Найбільший щорічний бізнес-форум, який учора розпочав свою роботу і на якому зазвичай збираються керівники держав, королі, шейхи та найбільші бізнесмени, проігнорував Президент України Віктор Ющенко. Натомість керівник Кабміну поставився до високої честі очолити українську делегацію дуже відповідально. У літак він заходив уже не тільки як перший міністр, а й керівник інвестиційної ради, створеної за півгодини до вильоту.

Закон про Кабмін та його перепасовування між органами влади засвідчили: за допомогою так званих редакційних правок, невідомі чиновники Верховної Ради можуть вилучати із ухваленого (!) закону цілі пункти та «творчо» редагувати положення, які їм не до вподоби. І, як з'ясувалося, подібні маніпуляції відбуваються і з іншими законами.