Останнім часом активно говорять про запровадження в Україні незаангажованого і правдивого суспільного мовлення: Гуманітарна рада при Президентові ухвалила відповідну концепцію; свій законопроект у Верховну Раду подав депутат Андрій Шевченко і компанія; уже оприлюднено для обговорення відповідний законопроект від Гуманітарної ради, який, щоправда, цього тижня не визнала заступниця голови президентської адміністрації Ганна Герман, що курирує питання, але через хворобу деякий час не долучалася до процесу. Для загалу суспільний мовник однозначно асоціюється із утворенням громадського телеканалу. Втім питання стосується і радіомовника: на базі державного Українського радіо планується створити громадське радіо. Як перспективи такі трансформації впливають на роботу Національної радіокомпанії і чого очікують від нового статусу радійники — «УМ» вирішила з’ясувати у керівника НРКУ Тараса Аврахова.

Історія незалежної України такого ще не знала: Верховний Суд подає позовну заяву проти Кабінету Міністрів. Як повідомив учора журналістам голова ВСУ Василь Онопенко, позов до уряду вже готовий, залишилося тільки направити його до Окружного адміністративного суду столиці. Предмет спору — дві будівлі ВСУ на столичних Липках, які позавчора Кабмін вирішив передати новоствореному Вищому спеціальному суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Сьогодні на «Молодості» показують фільм Сергія Лозниці «Щастя моє» — учасника Канн, призера кількох міжнародних фестивалів і просто надії українського кіно — тому на показах очікується аншлаг. Щоб задовольнити бажання якомога більшої кількості бажаючих побачити картину, заплановано аж п’ять показів в один прем’єрний день — прес–показ, показ за участю журі й три сеанси для глядачів (у трьох залах кінотеатру «Київ», о 20.15 і 20.45), чого не було із жодним фільмом–учасником повнометражного конкурсу. Продюсер картини Олег Кохан каже, що присутність «Щастя мого» на київському фестивалі — це бажання порадувати українського глядача, ну і, звісно, честь для самої команди: «Це фестиваль дебютів, а у нас дебютна картина і для нас велика честь бути в конкурсі «Молодості».

Пишу цю фразу, стиснувши зуби: за те, що українці почали цікавитися своїм минулим, далеким і не дуже, ми повинні, мабуть, подякувати товаришу Табачнику. Він не особливо приховував свого втручання в результат фінального голосування за великих українців під час однойменного телепроекту на каналі «Інтер». Тоді, весною 2008 року, нагле вкидання голосів на користь нейтральної постаті Ярослава Мудрого проти лідера голосування Степана Бандери викликало недовге, хоча й помітне обурення керівників проекту «електорату».

Енергетична тема вчора не вщухала на президентській вулиці Банковій: після від’їзду росiйського прем’єра на червону килимову доріжку ступив очільник Азербайджану Ільхам Алієв. Попри свої переконання та вимоги передвиборчого моменту, Віктор Янукович вирішив не відступати від протоколу — і два президенти покладали вінки спочатку до могили Невідомого солдата, а потім взяли участь у церемонії пам’яті жертв Голодомору.

Двісті чотири українських моряки, члени екіпажу німецького круїзного лайнера «Дельфін», опинилися «заручниками» власного судна, яке заарештували через банкрутство судновласника. Корабель затримали у порту Венеції ще 16 жовтня, і відтоді моряки залишаються на борту, бо питання щодо їх звільнення ще не вирішено. Якщо ж вони зійдуть на берег — втратять зарплатню. А господар–банкрут, як повідомляє ТСН, заборгував морякам близько мільйона євро.

Російський прем’єр–мiнiстр Володимир Путін залишив Київ у поганому настрої. І навіть відмовився від заздалегідь запланованої дружньої вечері з українським колегою Миколою Азаровим та бізнесменами двох країн. Об’єктиви фотографів зафіксували добре помітний синець на щоці грізного ВВП — хоча й старанно загримований. Та й сам Володимир Володимирович, який зав­жди є веселим та регулярно видає свої фірмові, доволі специфічні, жарти, цього разу був сумним і понурим. Українські журналісти одразу ж кинулися випитувати у російських колег деталі про стан здоров’я Володимира Володимировича, намагаючись з’ясувати, хто ж насмілився пошкодити обличчя всемогутнього де–факто лідера Росії. Проте добре вишколені кореспонденти з пулу Путіна (всі — в костюмах та краватках) на «провокації» не піддавалися і стверджували, що жоден із них ніякого синця не бачить. І доброзичливо радили звертати більше уваги на економічну складову візиту.

Депутат вимагає скасувати Постанову Кабміну від 12 вересня 2002 року №1367 «Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану». Як ідеться у депутатському зверненні до Віктора Януковича, ця постанова суперечить вимогам Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», яка впродовж десяти років зобов’язувала зазначати у свідоцтві про народження прізвище, ім’я та по–батькові батьків дитини, їхнi громадянство та національність. А в разі, коли мати дитини не перебуває у шлюбі, запис про громадянство і національність батька — за громадянством і національністю матері.