Мабуть, організатори Кубка Турчина–2010 очікували, що саме збірна Білорусі буде конкурувати з господарками за перемогу, тому завбачливо призначили очний поєдинок на останній тур. Позавчора ці команди зустрілися в залі Броварського вищого училища фізичної культури. Інтрига таки була, а головний приз відновленого турніру залишився в Україні.
Гусятинський райсуд на Тернопільщині виніс остаточне рішення у кримінальній справі щодо парочки, яка хотіла продати за 15 тисяч гривень свою тримісячну дитину. Як повідомив «УМ» головний спеціаліст прес–служби обласної міліції Петро Колісник, обох засуджено до восьми років позбавлення волі.
Про дополітичне життя Юлії Тимошенко найбільше знає її тітка Антоніна Ульяхіна, що вже понад п’ять років очолює Дніпропетровську обласну організацію ВО «Батьківщина». Старша за Юлію Володимирівну всього на 11 років, вона як ніхто інший знає лідерку БЮТ — не тільки як родичка, а й як подруга. Кілька років тому Ульяхіна видала дві книги — «Юля, Юлечка» та «Юля, Юлія Володимирівна». В останній вона згадує випадок, що стався під час їхнього спільного відпочинку на Кавказі. Там до жінок підійшла молода грузинка і передала важливе попередження від таємничої провидиці: на Юлю (і звідки дізналися ім’я?) чекають великі неприємності. Її бізнес досягне небувалих вершин, але буде повністю зруйнований, багатьох родичів чекає тюрма. Але все це колись буде винагороджено — вона стане Президентом України. Чи справді була та історія, чи все то вигадка, аби, ми, українці, повірили? Але чого Юлії Володимирівні точно не позичати, то це підприємницької хватки, уміння переконувати і чоловічої наполегливості на шляху до поставленої мети.
Скандальний рейковий сміттєспалювальний об’єкт майже в центрі Києва мають закрити — санітарно–епідеміологічна служба вже видала відповідний припис. Відтак дітище Південно–Західної залізниці, спроектоване харківськими розробниками і таємно запущене в роботу у вересні, нарешті може дати спокій мешканцям Солом’янського та Шевченківського районів.
Я підозрюю, що експерти рейтингу «Книжки року» погоджуються витрачати свій і без того куций час, який із кожним календарем дедалі більше ущільнюється, звалюється і скручується, бо не можуть побороти внутрішній порок — насолоду від гортання книжок. Може, це фізіологічний рефлекс організму на екранне читання, на яке багато пересіли — і консерватори, й інтелектуали–революціонери. Сама збираюся купити електронну книжку. По–перше, привід для гордощів — вітчизняний виробник зробив хоч щось путнє, і це підтвердили споживачі у 50 країнах світу. По–друге, 600–сторінковий том Ольги Вайнштейн «Денді: мода, література, стиль життя», який я вперто намагаюся читати в метро в годину пік, вивалюється з рук і прагне стукнути по руці чи по чолi моїх транспортних сусідів. Але гортати книжку, якісно, з любов’ю зроблену, людьми зі смаком і відчуттям культурного місіонерства — це герметичний естетський акт. 10 людей, які синхронно гортають книжки, перекладають їх з одного стовпця в інший, надовго зависають над сторінкою, погладжують обкладинки, схожі на учасників флеш–мобу. (Смішно звучить, цих затятих індивідуалістів, героїв–одинаків на якийсь правильний мітинг протесту рідко можна затягнути, не те що флеш–моб).
Лауреатом першої телевізійної премії імені Владислава Лістьєва, яку навесні цього року започаткували Академія російського телебачення та Перший канал, став відомий журналіст Леонід Парфьонов. Грошовий еквівалент премії становить 1 мільйон рублів.
Більше сотні працівників будівельної компанії «Комфортбуд», які займалися будівельними роботами на львівському стадіоні до Євро–2012, учора оголосили страйк. Будівельники скаржаться, що їм уже кілька місяців не виплачували зарплату. Наразі ситуація є «нестабільною», адже, за чутками, замість грошей людям погрожують... звільненням. У будь–якому разі трударям немає що втрачати, і вже навіть пролунала інформація, що якщо не буде грошей, вони вийдуть iз протестом на вулиці, прилеглі до стадіону.
Наступного тижня виповнюється сто днів, відтоді як безслідно зник редактор харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Утім жодного сліду правоохоронцям не вдалося знайти і досі. Днями вже вдруге за кілька останніх тижнів до Харкова приїздила потужна група столичних правоохоронців, аби проконтролювати хід розслідування, але, як і попереднього разу, результатів виявилося небагато. «Чим більше відповідей на наші запитання ми отримуємо, тим більше нових запитань у нас виникає», — прокоментував ситуацію заступник міністра МВС Василь Фаранник.
