Зазвичай матчі за бронзові медалі носять втішний характер для невдалих півфінальних двобоїв, і виграє в них команда, яка цього більше прагне. Нинішня зустріч за третє місце набула особливого значення завдяки участі в ній господарів чемпіонату світу. Після всеосяжної хвилі патріотизму, що накрила країну, залишити своїх фанів без медалей німці не мали права.

На трав'яних кортах третього за ліком турніру серії «Великого шолому» в Лондоні наступає пора вирішальних матчів. На нову висоту підняла досягнення українців на Уїмблдоні наша пара у складі Юліани Федак і Тетяни Перебийніс. Позавчора 23-річні тенісистки з Нової Каховки й Харкова перемогою завершили свою чвертьфінальну дуель проти німкені Гренефельд й американки Шонессі, сіяних в Англії під п'ятим номером. Зустріч цих дуетів розпочалася ще в середу, але через дощ була перенесена. Наступного дня українки зуміли відігратися після програного першого сету й вирвати перемогу в третьому — 6:7, 6:4, 6:4. Причому наші дівчата продемонстрували неймовірну силу волі, адже у вирішальній партії поступалися — 1:4 — й зуміли взяти п'ять геймів поспіль.

Хокейний сезон для вболівальників зазвичай стартує у вересні, але для творців дійства, спорттсменів, він розпочинається ще в перших числах липня. Єдиний професійний клуб України, столичний «Сокіл», почав підготовку до нового сезону у цілковитій невизначеності. Адже фінансування команди з муніципального бюджету гарантовано лише до кінця 2006 року. Не відомо також, на якому майданчику виступатиме «Сокіл», оскільки білоруси можуть не пустити киян до свого чемпіонату через невідповідність ковзанки «Авангард» їхнім умовам. Наразi ведуться переговори стосовно оренди приватної ковзанки в Броварах, яка має бути введена до експлуатацiї в серединi вересня.

Справжнє горе, яке звалилося на Німеччину позавчора ввечері, важко передати словами. Адже вся країна упродовж останнього місяця «захворіла» на футбол, і розчарування прийшло тоді, коли «хвороба» сягнула апогею. Футбольне свято нарешті дозволило місцевим мешканцям без зайвого сорому порозвішувати скрізь національні прапори й виставити напоказ свій патріотизм. Раніше він затискався у стінах офіційних установ, бо з часів Другої світової війни німці все ще відчувають провину перед іншими націями й соромляться здатися вищими. А тут з'явився такий привід показати свою гордість. Тому національні прапори зникли з полиць магазинів і стали тотальним дефіцитом. Але на вулицях німецьких міст чорно-червоно-жовтих полотнищ з'являлося все більше. Та й висока ціна скромного трикольорового набору фарб для розмальовування тіла бюргерів не відлякувала.

На 18-му чемпіонаті світу в Німеччині залишилося зіграти лише чотири матчі. Наша національна команда на своїй дебютній першості дійшла чвертьфіналу, де минулої п'ятниці програла збірній Італії. Результат гідний поваги, але треба зважити на те, що вище голови підопічні Блохіна не стрибнули й жодного суперника класом вище за себе не здолали. Більше того — поважним командам Іспанії й Італії та посередній Швейцарії «синьо-жовті» так і не забили жодного м'яча. Тож приводів для особливих дифірамбів і зведення футболістів до рангу великих начебто й немає. Але, як казав свого часу Лобановський, гра забувається, а результат залишається. А результатом виступу збірної України стало те, що «мундіаль» вона завершила на п'ятому—восьмому місцях, які поділила з командами Аргентини, Бразилії й Англії. Непогана компанія. Та хай навіть на восьмому — з урахуванням різниці забитих і пропущених у чвертьфіналах голів! У нас за спиною залишилися такі авторитетні у футбольному світі збірні, як Чехія, Голландія, Мексика, Швеція, Іспанія. Тож, мабуть, недарма «синьо-жовтим» збірникам присвоїли «за фактом» звання заслужених майстрів спорту України.

Якщо виліт збірної України у чвертьфіналі сприймався як звичайна справа, бо команда Блохіна й так уже дісталася надто далеко, то результати всіх інших баталій на цій стадії «мундіалю» більшість оглядачів вважає несподіваними. Вперше за останні 24 роки до півфіналу пробилися суто європейські команди. Тоді, у 1982-му, першість проводилася також у країні Старого світу — Іспанії, а чемпіонами стали італійці.

Ми так довго стежили за баталіями чемпіонатів Європи й світу, перебуваючи у ролі сторонніх спостерігачів, що й досі важко звикнутися з думкою: Україна представлена на найбільшому турнірі найпопулярнішої на планеті гри. Причому не тільки відбуває відведену їй роль новачка на світській тусовці, а й доволі впевнено, на свій манер, крокує дистанцією «мундіалю». З усіх дебютантів світової першості у Німеччині лише Україна й Гана зуміли пробитися до 1/8 фіналу, тоді як Того, Ангола, Кот д'Івуар, Тринідад і Тобаго не спромоглися вийти з групи. До речі, збірній СРСР востаннє це вдавалося ще у 1986 році, коли основу тієї команди складало київське «Динамо». Про національну команду Росії взагалі помовчимо... А ось команда Блохіна дісталася чвертьфінальної стадії з першої ж спроби. Успішніше виступала лише збірна Хорватії, яка у 1998 році сходу взяла бронзові медалі чемпіонату світу.

Протистояння збірних України й Швейцарії стало єдиним серед матчів 1/8 фіналу, в яких для визначення переможця знадобилася серія пенальті. Решта розбиралися один з одним значно оперативніше, а додатковий час знадобився лише аргентинцям, які таким чином переграли Мексику.

Минулої п'ятниці завершилася найдовша з усіх стадій чемпіонату світу — груповий етап. Хоча зіграно було вже 48 матчів із 64 запланованих, для команд, які претендують на щось більш суттєве, перші три зустрічі стали лише розминкою й перевіркою власних сил на ділі.

Сьогодні вже вся Україна знає результат протистояння 1/8 фіналу між збірними України й Швейцарії, що завершилося вчора близько опівночі за київським часом. І тепер, здається, так давно наша збірна вирішувала завдання виходу до «плей-оф». Насправді ж — всього за три дні до цього, і все тоді могло повернутися в інший бік...