28 грудня ввечері на територію державної резиденції «Синьогора», розташованої в селі Гута Богородчанського району, вперше ступив новий господар — Віктор Янукович. Очікується, що тут глава держави дихатиме чистим карпатським повітрям щонайменше до старого нового року. Проїзд президентського кортежу до місця призначення супроводжувався традиційною перед вихідцем із Донеччини запопадливістю даішників — рух на трасі Івано–Франківськ—Гута був паралізований майже на годину.

Вищий адміністративний суд України 11 січня нарешті розгляне позов юриста з Криму Костянтина Кулака, який вимагає визнати незаконною ратифікацію Верховною Радою так званих харківських угод, які передбачають продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії у Криму до 2042 року. Про це повідомили у Кримській організації Української народної партії. Пан Кулак подав свій позов ще 5 травня, після того як 27 квітня у Верховній Раді з бійкою депутати все ж ратифікували харківські домовленості президентів Віктора Януковича та Дмитра Медведєва. Костянтин Кулак вимагає визнати протиправними дії народних депутатів під час засідання, на якому відбулася ратифікація.

«Брат екс–президента, народний депутат Петро Ющенко відмовився передати храм у селі Хоружівка на Сумщині Московському патріархатові», — з певною мірою обурення заявили речники УПЦ Московського патріархату. Адже про це просив Петра Андрійовича сам єпископ Сумський і Охтирський Євлогій при особистій зустрічі у Києві. Єпископ пояснив ситуацію, мовляв, «віряни УПЦ МП уже три роки не мають можливості молитися в церкві» і просив передати громаді хоча б нижній боковий вівтар храму. Однак брат Віктора Ющенка «категорично заявив, що Хоружівська церква буде належати лише Київському патріархату».

Відкриття у Харкові нової станції метрополітену «Олексіївська» не минуло без скандалу. У пресі з’явилася інформація, що за десять встановлених там лавок місто заплатило 630 тисяч гривень. Тобто по 63 тисячі за кожну. Золоті «сидушки» роздратували сво­єю вартістю не лише громадськість, а й, як учора повiдомляла «УМ», віце–прем’єра Бориса Колесникова, про що свідчить його останній коментар, зроблений днями на прес–конференції у Донецьку: «Геннадій Адольфович і Михайло Маркович (Кернес iз Добкіним. — Авт.) — люди не бідні. Хай покажуть свою любов до Харкова. Чому б їм не скинутися на двох і не заплатити самим 630 тисяч гривень за лавки? І написали б, що це лавки, подаровані Кернесом і Добкіним».

Днями черкаські еменесники знову збирали ртуть. Цього разу в однокімнатній квартирі по вулиці Героїв Сталінграда, 22, звідки при демонтажі балконної рами на першому поверсі на будівельників раптом почала капати отруйна речовина. Як з’ясувалося, ртуть лилася із балкона другого поверху. Рятувальники зібрали більше кілограма. Тим часом заміри парів ртуті перевищували норму в одинадцять разів. І не лише на балконах та у квартирах першого й другого поверхів, а ще й у двох сусідніх помешканнях.

2010 рік стає історією. Якими були головні тенденції в політичному житті України в рік Тигра? Якщо відповідати стисло і визначити тільки найголовніші, то це:

— концентрація влади в руках Президента;

— занепад українського парламентаризму;

— початок формування української моделі «керованої демократії» (замість демократії вільної конкуренції);

— формування системи двох урядів — політичного (адміністрація Президента) і господарського (Кабінет Міністрів), посилення ролі АП;

— посилення ролі силових структур і силових методів впливу на політичний процес;

— суттєве збільшення проблем для розвитку демократії та свободи слова в країні;

— формування нової багатовекторної зовнішньої політики (підтримання балансу інтересів між Заходом і Росією, позаблоковість, демонстрація лояльності до США, розвиток відносин із Китаєм);

— відновлення стратегічного партнерства з Росією;

— початок структурних реформ на тлі посилення конфліктів інтересів та соціальної напруги навколо заявлених змін (найбільш помітно це проявилося під час конфлікту навколо Податкового кодексу);

— криза політичної опозиції;

— прояви громадянської опозиції («підприємницький Майдан», студентські протести, рух «Стоп цензура!» тощо);

— посилення суспільної недовіри одночасно і до влади, і до опозиції; посилення одночасно і протестних настроїв, і політичної апатії населення України.

Розташований в Івано–Франківську на Європейській площі Центр патріотичного виховання учнівської молоді імені Степана Бандери, як і все, що пов’язано з іменем Головного провідника українських націоналістів, в одних викликає побожний трепет, для інших — як кістка в горлі. Хоча майже на всіх діє гіпнотизуюче. Генеральний консул РФ у Львові Євген Гузєєв теж побував тут із приватним візитом i залишив у книзі відгуків дипломатично толерантний запис українською мовою: «Було цікаво ознайомитися з учбовим центром iз виховання молоді. С.Бандера — дуже суперечлива особистість, яка потребує вивчення». Напевне російський амбасадор мав на увазі ідею написання української історії (зокрема й зображення наших героїв національно–визвольної боротьби ХХ століття винятково чорними фарбами) під наглядом кремлівських літописців, яку з лакейською запопадливістю підтримав Дмитро Табачник. Сам одіозний освітянський міністр, мабуть, особисто розвалив би бандерівський Центр в Івано–Франківську, та руки короткі — цей патріотичний заклад створений рішенням міськради за масової підтримки місцевої громади й фінансується з міського бюджету.

У Києві нагородили переможниць всеармійського фотоконкурсу краси «Міс Десант», який проводило видання Збройних сил «Народна армія». Конкурсантки надсилали свої фото до редакції й сорок фотографій, які відібрало журі, впродовж восьми місяців публікували на сторінках «Народної армії». Переможницею «Міс Десант» стала сержант 80–го окремого аеромобільного полку львів’янка Вікторія Савчин, друге місце на п’єдесталі краси посіла оператор протитанкового взводу окремого батальйону морської піхоти з Феодосії кримчанка Олена Соловйова, а лейтенант медичної служби, слухач Української військово–медичної академії киянка Анна Головіхіна здобула третє місце.