Народна любов до детективів багатогранна.

«Не на всі ще спомини наспів час», — якось написав Іван Дзюба про виразний брак адекватних мемуарів (і не лише письменницьких). І далі пояснив, чому навіть наявне портретування виходить спотвореним: «Жанр літературних спогадів схиляє до мимовільної ідеалізації й канонізації.

Колись візіонерами називали осіб, схильних до галюцинацій.

Якось Василь Шкляр висловився про «Характерника» — мовляв, це такий собі релакс, відпочинок від серйозного писання.

У фільмі Рендала Воллеса «Ми були солдатами» (2002) полковник Мур, що командує батальйоном десантників у першому бою В’єтнамської війни і якого переконливо грає Мел Ґібсон, промовляє, на перший позір, дивну, «психоаналітичну», сказати б, фразу