Сьогодні стартує вступна кампанія. На щастя, абітурієнтам не доведеться штурмувати приймальні комісії, як передбачалося, в стислі терміни. Міносвіти подовжило строки здачі документів у виші, тож тепер замість 15 діб абітурієнти мають на це вдвічі більше часу — з 1 до 31 липня включно. В міністерстві вважають, що це зменшить черги до вишів та розвантажить роботу приймальних комісій.
Обійстя Ткачуків на околиці села Підгайчики нині схоже на куточок земного раю в українському стилі. З першого погляду видно, що автор цієї ідеї, гармонійно поєднуючи елементи давньої сільської архітектури з сучасними побутовими зручностями, досягнув неповторно вишуканої простоти. Тут немає приголомшливого лоску маєтностей вітчизняних олігархів, зате в усьому відчувається щира українська душа. Василь Михайлович задумав цей проект і почав його реалізовувати ще тоді, коли нині сущі українські топ–багатії лише мріяли про свій перший нечесно зароблений мільйон.
— Трибуни мені вже не треба — я свідомо відійшов від активної політики й господарської діяльності. Звільнив місце людям молодшого, тобто продуктивнішого віку. Так має бути. Знадобиться порада — будь ласка. Від прожитих років, мабуть–таки, залишилося чимало корисного досвіду, — пан Василь розмовляє неквапом, ніби закутуючи слова в обгортки мудрості. — Тепер стараюся приносити користь суспільству в інший спосіб — удосконалюю своє подвір’я в національному стилі. Приїжджає чимало людей, аби подивитися й собі зробити щось подібне. Хай менших масштабів і трохи інше, але нашого — українського — духу.
Довго у моєму телефоні зберігався відеозапис виступу «Київських солістів» на відкритті Великого скульптурного салону в Києві. Так, прекрасна музика й чудове виконання, але першопричиною того, що я натисла кнопку запису, була постать диригента. Красивий, зі шляхетною сивиною чоловік, який ніби й не керував ансамблем, а грав разом з усiма, емоційно передаючи музичні нюанси. Біля Богодара Которовича тоді зупинялося не менше відвідувачів, ніж біля скульптур Іоанна Пінзеля...
Здавалося б, хто може краще розповісти про цю яскраву людину, як не його донька — учениця й соратник. Ми зустрілися напередодні 3 липня, коли музиканту виповнилося б 70 років.
Минулорічна командна першість Європи з легкої атлетики відкрила для України спринтерку Єлизавету Бризгіну, яка згодом прогриміла на весь світ тріумфом на особистому чемпіонаті континенту в Барселоні. Цьогорічні змагання збірних Старого світу виставили на огляд легкоатлетичної спільноти значно більшу кількість чемпіонів, які до змагань у Стокгольмі перебували в затінку. Нагадаємо, Україна на ЧЄ–2011 взяла командну «бронзу». А серед переможців у окремих дисциплінах фігурують імена не тільки лідерів сезону (Саладуха, Ремень, Мазурик), а й нові прізвища спортсменів, які дещо затрималися в когорті «перспективних», — це стрибун у висоту Дем’янюк і метальниця диска Карсак.
25–річна одеська дискоболка Катерина Карсак розповіла «УМ» про те, що заважало розквітнути після «молодіжних» перемог, та як куються перші дорослі звитяги.
У тому, що Джордж Клуні так і помре, ніколи не одружившись, залишається все менше сумнівів. Жодній iз його численних пасій так і не вдалося довести голлівудського красеня до вінця, і кожен новий розрив лише підтверджує: один із найжаданіших холостяків світу прагне залишатися таким і надалі. От і зараз: варто було подрузі 50–річного Клуні заїкнутися, що вона хоче заміж, як за Джорджем тільки закуріло.
Одним вільним спецагентом стало менше — чинний Джеймс Бонд, блакитноокий білявий красень Деніел Крейг, днями одружився. Обраницею 43–річного британця стала співвітчизниця й колега по акторському цеху Рейчел Вайс. На церемонії вінчання, яка відбулася у Нью–Йорку в таємному режимі, були присутні лише свідки та діти молодят — 18–річна дочка Крейга від першого шлюбу з актрисою Фіоною Лаудон Елла та п’ятирічний син Вайс від стосунків із продюсером Дарреном Аронофськи.
— Кума, чи ви чули: Янукович у «Межигір’ї» розказав і показав запрошеним журналістам, як він спить у вулику із бджолами.
— Авжеж, бо де ж іще спати трутню?
Упродовж останніх років особливо модним та популярним явищем у царині мистецтва є створення дивних, трохи психоделічних проектів, які претендують на звання новаторських шедеврів сучасності. Такі проекти не обов’язково розуміти, не варто й шукати там особливого сенсу чи високого змісту — інтерпретаційна дійсність кожної окремої людини лише свідчить про «унікальний» рівень впливу переглянутої речі. Відповідно, і її значимість кожен визначає для себе сам.
Перед довгими вихідними, з яких країна виходить цього тижня, письменник Василь Шкляр приготував своїм прихильникам і друзям подарунок — творчий вечір iз нагоди власного 60–річчя, яке він відсвяткував 10 червня. Зустріч відбулася 23 червня у столичному Будинку художників й деякою мірою носила характер заключної у всеукраїнському турі письменника з нагоди презентації проекту «Чорний ворон» (це і книга, й запланована екранізація, й обговорення неврученої державної Шевченківської премії). Проте в Києві ці теми не були домінуючими — аудиторію більше цікавили традиційні для українців екзистенційні питання: про те, чому в нас так мало лідерів, готових пожертвувати собою, чи про комплекс меншовартості... Можливо, це було пов’язано з тим, що в залі зібралися люди здебільшого середнього й старшого покоління, й фактично була відсутня молодь, яка традиційно складала потужне ядро на зустрічах зі Шклярем й провокувала динамічнішу дискусію. Що ж, літні канікули зробили свою справу, й творчий вечір письменника перетворився на тиху, майже домашню, вечірку для старих друзів.
