Відома фраза Гліба Жиглова з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» більш алегорична. Бо заміна прізвища Горбатий на Щербань передбачає i зміну ситуації. Адже в Юрія Луценка розклад із затриманням злочинця складається дещо інакше, ніж у кіногероя Висоцького.

Відомий кучмівський феодал, який роками грабував Сумщину, немов власний уділ, не довго перебував у міждержавному розшуку — 5 місяцiв i один тиждень. При цьому Володимир Щербань став ПЕРШИМ iз колишніх можновладців, яких розшукує Інтерпол і кого реально вдалося затримати i заарештувати.

Цього тижня Генеральний прокурор Святослав Піскун — ледь не головний «ньюсмейкер» країни. У стрічці навколополітичних новин його прізвище мерехтить ледь не через рядок. Розвинувши (або ж лише вдаючи) бурхливу діяльність на посаді, пан Піскун заводить і коментує все, що може. Із найгучнішого — кримінальна справа проти адміністрації Леоніда Кучми, потім — проти Петра Порошенка, а в середу Святослав Михайлович на зустрічі з представниками громадянської партії «Пора» без зайвих церемоній заявив, що Віктора Ющенка діоксином хотіли вбити, і це доведено.

«Мені дивно, що це нібито розслідування триває вже місяць... За фактом заяви (Зінченка. — Ред.) має бути прийняте одне з двох рішень. Перше: відмова у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, друге — матеріали передаються до суду. I в цьому випадку, обов'язково на відкритому процесі, з телекамерами, вирішується доля. Але ні першого, ні другого не відбувається! Тому що істина нікому не потрібна — потрібен фарс, політтехнологія», — ці слова Петра Порошенка ми цитуємо з його інтерв'ю «Комсомольській правді в Україні», опублікованому вчора. I саме вчора ці слова вже були неактуальними, бо ще у понеділок увечері Генпрокуратура порушила проти Порошенка кримінальну справу. Фарс закінчився?

Ще донедавна назву цієї хімічної речовини знали лише у вузькому колі фахівців. Але сенсаційний скандал із присмаком гумового пилу на початку цього року призвів до того, що на Закарпатті слово «Премікс» вимовляють із жахом, подібним до слова «Чорнобиль». Чорний порошок радіації не містить, але за чотири роки з Угорщини у Берегівський район завезли півтори тисячі тонн гумового пилу і зберігали просто неба у восьми місцях краю виноградарів. Із розідраних мішків типу «біг-бег» під час дощів речовину вбирав грунт, а вітри розносили навкруги, «астматуючи» населення. Лише на минулому тижні розкидані по всій Берегівщині тонни «Преміксу» рятувальники почали завантажувати у спецвагони, які мають доставити хімічний бруд у місця переробки та утилізації. Таким було перше розпорядження нового міністра з надзвичайних ситуацій Віктора Балоги, екс-«губернатора» Закарпаття, якому проблема відома не з чуток. На місці робіт побувала й «Україна молода».

Зігмунд Фрейд не був далеким від істини, вважаючи що поведінкові проблеми «діагностичних» маніяків, педофілів та інших душогубів виникають ще в дитинстві і юності. Адже нерідко звіриний оскал проявляється і до вісімнадцяти. Зрозуміло, що діти з неблагополучних родин, інтернатівські втікачі, сироти складають основну масу злочинної підліткової маргіналії. Але статистика доводить: під час канікул різко зростає кількість злочинів, скоєних отроками з, так званих, порядних сімей. Літні канікули минули, за два тижні наступлять осінні. Натомість уже протягом першої чверті школярики встигли накоїти стільки, що навіть у досвідчених слідчих волосся стає дибки! Загальноприйняті ще з радянських часів принципи морального виховання «квіток життя» виконуються ними в окремих випадках із точністю до навпаки.

Наш Генпрокурор усе ж таки не байдужий до комп'ютеризації та переваг, які вона надає. Бо, прокинувшись минулої неділі, Святослав Михайлович одразу занурився в інтернет, аж ти ба(!), «павутиння» його поінформувало, що слідчі ГПУ порушили кримінальну справу проти службових осіб Адміністрації Президента часів Кучми. «Клікнувши» на це посилання кнопкою «миші», Піскун «iз подивом» дізнався, що справу порушено «за підготовку та організацію злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу в зв'язку з незаконним звільненням Президентом Леонідом Кучмою 29 жовтня 2003 року із займаної посади Генерального прокурора Святослава Піскуна, що суттєво перешкодило розслідуванню кримінальної справи про вбивство журналіста».

Через два з половиною місяцi Державтоінспекція знову підпала під жорстку критику. Щоправда, тепер не від Президента, а від міністра внутрішніх справ. Оскільки на колегії МВС оцінювалася робота столичної міліції за 8 місяців, роботою київської ДАІ був не задоволений начальник департаменту ДАІ Сергій Коломієць. На думку Юрія Луценка, київські інспектори мають три головні проблеми: отримання хабарів замість виписування протоколів про штраф; відхилення від маршруту патрулювання для організації тимчасових пунктів «машинного доїння» (дійшло навіть до того, що сам міністр виявив кілька таких випадків, коли опівночі гуляв разом із сином вулицями столиці, і звільнив патрулі у повному складі). І по-третє, реєстрація безномерних авто престижних марок київськими МРЕВ.

«Назад повертатимемось з Бакаєм!» — так жартували українські журналісти у швидкісному «експресі Червоненка» сполученням Київ — Москва. Але реалії виявилися такими ж сірими, як i колір мундирів російської міліції. Розмов про наших «урядовців в екзилі» тут старанно уникають всі: і курсант Московського університету МВС, i головний міліціонер Росії. Правий був Юрій Луценко напередодні, коли говорив, що співробітництво української i російської міліції в контексті видачі злочинців близьке до точки замерзання. Але ніхто не міг передбачити, що морозитиме не лише «в контексті», що самої відлиги у стосунках так i не станеться. Повертаючись до Києва члени делегації МВС України погано приховували розчарування. Бо не канали зброї i наркотиків, не кримінальні авторитети Москви українського походження, i звісно ж, не тероризм були головними темами розмови правоохоронців двох країн. Про це домовлялися раніше, домовилися i зараз. А от наскільки відвертою була дискусія щодо екстрадиції в Україну злочинців із колишньої влади, залишається невідомим.