Святослав Піскун упевнений у своєму завтрашньому дні. (Фото Данила ІВАНІВА.)
Цього тижня Генеральний прокурор Святослав Піскун — ледь не головний «ньюсмейкер» країни. У стрічці навколополітичних новин його прізвище мерехтить ледь не через рядок. Розвинувши (або ж лише вдаючи) бурхливу діяльність на посаді, пан Піскун заводить і коментує все, що може. Із найгучнішого — кримінальна справа проти адміністрації Леоніда Кучми, потім — проти Петра Порошенка, а в середу Святослав Михайлович на зустрічі з представниками громадянської партії «Пора» без зайвих церемоній заявив, що Віктора Ющенка діоксином хотіли вбити, і це доведено.
«Звичайно! І не раз. Ви що? У нас абсолютно доведено, що Віктор Андрійович Ющенко був отруєний з метою вбивства», — відповів Піскун на запитання журналістів таким тоном, ніби про це було напевно відомо раніше. Деталі й докази Генпрокурор, звісно ж, не навів (таємниця слідства), але результат очевидний — Піскун знову, четвертий день поспіль, серед найперших «винуватців новин».
Чи опиняться «діоксинові» зловмисники на лаві підсудних — ще питання, але головне — резонанс. Як випливає зі слів Святослава Піскуна, Генпрокуратура не веде справу щодо отруєння Віктора Ющенка, а розслідує кримінальну справу за спробою навмисного вбивства кандидата в президенти Ющенка. «Отруйної справи», каже Піскун, взагалі ніколи й не було, бо її «незаконно закрив колишній Генпрокурор Геннадій Васильєв у грудні 2004 року». Тож Піскун i порушив справу, але іншу, бо це було «не отруєння, це був замах на вбивство людини».
Оскільки Віктор Ющенко є потерпілим, до того ж як Президентові йому, на думку Піскуна, незручно давати коментарі, Генпрокурор закликав журналістів не турбувати главу держави на цю тему й питати про отруєння лише в нього самого, Піскуна.
Генпрокурор розкриває також і інші таємниці. Виявляється, для встановлення й затримання організаторів і замовників убивства Георгія Гонгадзе Міністерство внутрішніх справ, Генпрокуратура та СБУ розробили секретний план. Він передбачає всі необхідні дії для завершення другого етапу розслідування. Виконання покладено на слідчо-оперативну групу, сформовану з працівників трьох силових відомств.
При цьому Святослав Піскун каже, що не вважає помилкою виклик на допит у справі Гонгадзе генерала Юрія Кравченка, який міг бути важливим свідком, але, за офіційною версією, наклав на себе руки. Бо по справі Кравченко проходив лише як свідок, а не підозрюваний в організації злочину...
А ще Піскун дає доручення іншим силовикам. Ось голові СБУ Дріжчаному Генпрокуратура доручила встановити замовників втручання у роботу сервера Центрвиборчкому під час президентських виборів 2004 року. На все про все у Дріжчаного лише місяць. Ні днем більше, ні днем менше.
Інформаційні приводи Генпрокурор розкидає на всі боки, немов бісер. Є така думка, що у політику він грається навмисно й «лізе на рожен», аби ускладнити звільнення його з посади. Цікаво, що сам Святослав Михайлович думає про перспективи своєї відставки? I тут ніяких секретів для преси! Генпрокурор прямо заявляє: якщо Президент Ющенко його звільнить, він буде поновлюватися на посаді через суд. Як колись у випадку з Президентом Кучмою, котрий «мав необережність» спекатися Святослава Михайловича. Якщо раніше Піскун лише натякав на таку можливість, посилав владі месиджі, порушуючи «знакові» кримінальні справи, то тепер каже: «Звичайно! Нікому не можна порушувати закон, ні Президенту, ні вам, ні мені... Не можна звільняти людину, навіть двірника, без юридичного формулювання, а ви хочете звільнити Генпрокурора за політичними мотивами».
Логіка зрозуміла: відповідно до законодавства Генпрокурор може бути звільнений лише по завершенні терміну його перебування на посаді, у випадку тривалої хвороби (відсутність на роботі більше чотирьох місяців), у разі сумісництва та у випадку висловлення недовіри Верховною Радою. Хоча Святослав Михайлович навіть імовірний «імпічмент» щодо себе з боку парламенту вважає політичним тиском, відтак говорить про намір добути свою 5-річну каденцію до кінця. І дарма що всіх попередніх генпрокурорів звільняли без наступних судових розбирань...
У політикумі існує чимало думок стосовно бурхливої діяльності Святослава Піскуна. Дехто вважає, що тим самим він намагається не просто втриматися на посаді і дати адекватну відповідь навіть не стільки Банковій, як новому міністрові юстиції Сергію Головатому. Адже зараз говорять і про можливість юридичного доведення нелігітимності перебування Святослава Михайловича на посаді Генпрокурора (він повернувся на Різницьку після досить несподiваного рішення Печерського райсуду під шумок Помаранчевої революції наприкінці минулого року), і про правовий колапс, який міг би виникнути в такому випадку. Непримиренний супротивник Генпрокурора Сергій Головатий має ідею: навіщо розпочинати довготривале виснажливе протистояння з Піскуном на рівні двох відомств, якщо можна просто довести в суді неправомірність повернення опонента в керівне крісло? Водночас чимало експертiв, з якими Генеральний прокурор уже встиг проконсультуватися, вбачають саме загрозу правового колапсу у випадку реалізації задуму Головатого. Бо тоді почнеться ланцюгова реакція й доведеться по всій країні відставляти масу прокурорів, призначених Піскуном, а також тих, котрі так само, які i Святослав Михайлович, поновилися на посадах через суд.
А є й інша оцінка гіперактивності Піскуна. Мовляв, у такий спосіб він намагається не так утриматися на Різницькій, як заробити додаткові рейтингові очки. Святослав Михайлович піариться не просто так, а напередодні виборів, набиває собі ціну, політичну вагу для здобуття місця у партійному списку. Якому? Політологи ворожать: чи то Блоку Юлії Тимошенко, чи «Народного союзу «Наша Україна». Але цілком логічні припущення не обов'язково мають відповідати оригінальним реаліям української політики. За даними «УМ», отриманими з надійних джерел, Святослав Піскун уже не робить ставку ні на БЮТ, ні на НСНУ (хоча спочатку мав такі наміри). Натомість він уже нібито домовився з лідером КПУ Петром Симоненком, і на вибори-2006 збирається йти не під помаранчевими, а саме під червоними прапорами.
Нагадаємо, що на виборах до парламенту в 2002 року список Компартії прикрашав тодішній Генпрокурор: Михайло Потебенько фігурував далеко від чільної п'ятірки, але мав гарантовано прохідне 20-те місце. І його обранню до Верховної Ради за квотою комуністів не завадив навіть імідж члена команди «антинародного» Президента Кучми, з яким нібито боролася КПУ. До речі, із комуністичної фракції Михайло Олексійович спокійно вийшов уже через два тижні після початку роботи у ВР і після того ще дев'ять (!) разів міняв групи і фракції — шукав, «де глибше». Зараз він — у «Вперед, Україно!».
Отож не буде нічого дивного, якщо Комуністична партія візьме до себе в компанію (і кампанію) й наступного Генпрокурора. До речі, за умови впровадження «імперативного мандата» залишити фракцію після отримання депутатства буде вже не так просто.
Згідно з версією про парламентське майбутнє Святослава Піскуна, виходить, що він уже почав «косити серпом і бити молотом» старих та нових можновладців. Та чи встигне домолотити?
До речі, Святослав Піскун позавчора різко розкритикував прийняття закону, що передбачає статус недоторканності депутатів місцевих рад, бо, мовляв, уже зараз у прокуратурі змушені закривати деякі кримінальні справи. А про імунітет у стінах Верховної Ради — ані пари з вуст...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
