Як «УМ» нещодавно писала, спочатку Феміда в особі Ялтинського міськсуду поблажливо поставилася до долі старшого з відомої сімферопольської родини — Йосипа Файнгольда, якого кримські правоохоронці тримали під вартою за підозрою у шахрайстві. А буквально через пару днів цей «добрий почин» підхопив уже Залізничний райсуд кримської столиці стосовно його сина Віталія. Себто все повернулося на «круги своя» — у випадку з Файнгольдом–молодшим саме Залізничний суд восени 2009 року розпочинав затяжну судову епопею за фактом загибелі роком раніше у страшній дорожньо–транспортнiй пригодi 25–річної мотоциклістки Ганни Мішуткіної.

45 на 30 метрів, загальна площа майже півтори тисячі метрів квадратних — так виглядає найбільший у світі Державний прапор України, який розгорнули на площі перед пам’ятником Іванові Франку. Серед учасників заходу, який відбувся в рамках всеукраїнської акції «Рідний прапор нас єднає», організованої Українською народною партією, були як представники політичних сил, так і звичайні перехожі. Розгорнувши синьо–жовте полотно, присутні на площі заспівали Гімн України.

Щойно організоване, за розпорядженням черкаського «губернатора» Сергія Тулуба, товариство «Шолом–Умань» цього року займатиметься розміщенням гостей в Умані, де поховано засновника брацлавських хасидів цадика Нахмана. До його могили щоосені приїздять тисячі послідовників.

Уже наступного року в Калуші постане монумент легендарному командувачу УПА Роману Шухевичу. Пам’ятник встановлять поблизу Центру худож­ньої творчості дітей, юнацтва та молоді, що на перетині вулиці Сівецької та проспекту Лесі Українки. Нагадаємо, рішення про його зведення Калуська міська рада ухвалила наприкінці червня. Тоді ж на обраному місці заклали символічний камінь.

Є одна істина, яку мусить запам’ятати український політикум, — ніколи не смійся з того, хто їде в Росію на переговори про газ. У найсвіжішій історії України нема жодного політика, який привіз би з–за східного кордону вигідні паливні тарифи. Не допомагають ані рівень дипломатичних навиків, ні ораторські здібності, ні клятви у вірності «старшому братові», ні тим більше звабливі посмішки та високі підбори.

Як тільки з’являлися нові угоди — їх нещадно критикували. А потім бумеранг критики обов’язково розвертався й дошкульно лупив по лобі того, «хто засміявся першим». Запитайте у Юлії Тимошенко або Віктора Януковича — вони теж «скуштували»...

Олександр Мороз переміг Миколу Рудьковського в боротьбі за партійний трон. Кандидатуру Сан Санича позавчора на з’їзді Соціалістичної партії підтримало 175 делегатів, тоді як за першого секретаря проголосували 160 партійців. Гандикапу в 15 голосів було достатньо, аби вгамувати амбітного й скандального Рудьковського. Нагадаємо, на першому етапі з’їзду жоден із конкурентів не зміг отримати більшості голосів делегатів.

Складно уявити, щоби харківського художника Бориса Михайлова відзначили найвищою нагородою нашої держави у царині культури — Шевченківською премією. Тут і пояснювати довго не треба: живе переважно за кордоном, фотографує переважно Україну, але якусь таку несимпатичну, неприкрашену, для когось навіть неіснуючу. Поза тим Боба, який ніколи не приховував свого українського, а точніше, харківського походження, нагородили «нобелівкою» для фотографів — премією «Хазельблад» (The Hasselblad Foundation International Award in Photography). 

Два дні поспіль, 13—14 серпня, у Луцьку проходив п’ятий, ювілейний фестиваль українського духу та української патріотичної тематики «Бандерштат». Він знову, як і в 2007–му, повернувся до самого Луцька, у парк Лесі Українки, бо в усі інші роки проводився за межами обласного центру. Хоча його проведення цьогоріч було під знаком питання. «Бандерштат» ніколи не був комерційним проектом, тож труднощі з його фінансуванням виникали завжди. Цього року знайти спонсорів було ще важче. Не зовсім однозначно до фестивалю поставилася обласна влада (вже після його завершення голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук доручив своїм працівникам організувати й провести наступного року альтернативний молодіжний фестиваль, бо у назві «Бандерштат» він не побачив українського). Та все одно знайшлися люди, які вирішили допомогти творчій імпрезі, символом якої став Степан Бандера. Аби хоча б частково окупити всі витрати, оргкомітет уперше за п’ять років запровадив вхідні квитки (по 30 гривень за день перебування на території фестивального містечка, 50 — за два дні).

Після нарікань Олега Блохіна на проблему з кадрами хіба хтось розраховував на щось інше? Хіба могла наша команда зіграти у феєричний футбол із купою якщо не голів, то хоча б цікавих моментів? Якби таке сталося, це вважали б справжнім дивом, тим паче — на тренувальному етапі підготовки до Євро–2012. А позавчора ввечері у Харкові українцям протистояла не якась Андорра, а міцний європейський середняк — Швеція.