...Спогад із «соціалістичної» юності: цілу осінь, мало не щовихідних, у погоду й негоду, наша редакція усім складом виїжджала «на буряки». Не репортажі писати, а збирати, обчищати та складати на купи викопаний в полі цукровий буряк. Щоб «вкрадені» таким чином вихідні викликали якесь особливе незадоволення колективу, чесно кажучи, не пригадую — може тому, що була водночас і нагода влаштовувати такі собі веселі «пікнічки» на природі. Щоб проймала якась особлива гордість за те, що ось, мовляв, допомагаємо славному сільському господарству — такого теж не було. Зате дефіцитом солодких коренів, а відтак і цукру, не переймалися точно. Та й звідки йому було взятися, якщо за радянських часів Україна входила в шістку найпотужніших виробників світу у цій галузі, повністю забезпечуючи свої потреби в цукрі і майже три мільйони тонн експортуючи. Ще 20 років тому ми були основним «солодким» постачальником всього СНД, але потім поступово скотилися до дефіциту навіть для власних громадян...

Кастель добре помітна з автотраси Сімферополь—Ялта, а ще ліпше — з пляжів алуштинського Професорського куточка. Дай волю нашим спраглим до пригод туристам–мандрівникам — певен, вони залюбки перетворили б її на свою Мекку, враховуючи доступність (до ялтинської автотраси якихось півтора кілометра), неповторний ландшафт iз видом на море, реліктову рослинність і багату історію, бо саме тут колись стояв оповитий легендами форпост середньовічного князівства Феодоро. А так обумовлене державними інтересами антропологічне навантаження на другу, після Аю–Дагу, за висотою гору Південнобережжя обмежується лише постійним перебуванням на ній окремої радіолокаційної роти вітчизняних Повітряних сил.

Якщо у футбольній Лізі чемпіонів ще тривають групові турніри, то в її футзальному аналогу — Кубка УЄФА — вже відоме вузьке коло щасливчиків, які у квітні позмагаються за головний трофей. У «фіналі чотирьох» зіграють португальський «Спортинг», іспанська «Барселона», російське «Динамо» з Москви та італійська «Марка» — переможці чотирьох квартетів елітного раунду. Одним із цієї передостанньої стадії був і чемпіон України — івано–франківський «Ураган». У боротьбі з чинним володарем Кубка УЄФА — «Монтесільвано», а також із найсильнішими командами Італії та Словаччини — «Маркою» та «Слов–матіком» — прикарпатці посіли третє місце в групі D.

Традиція завершувати сезон підсумковим турніром у тенісі існує понад 40 років — у жінок із 1971–го, у чоловіків із 1970–го. Якщо представниці прекрасної статі зі своєю справою впоралися ще наприкінці жовтня, то чоловіки до фінішу дісталися тільки тепер. Вісім найвищих номерів світового рейтингу зібралися в Лондоні — третій рік поспіль. Паралельно тут змагаються й у парному розряді. Загальний призовий фонд — 5,070 млн. фунтів. Турнір, який у попередні роки мав різні назви, у британській столиці проводять під вивіскою «Фінал світового туру АТР». Його вважають п’ятим за популярністю після чотирьох турнірів серії «Великого шолома»; а покриттям зазвичай обирають хард.

Позавчора вранці в одному з елітних районів Одеси знайшли застреленим 43–річного власника відомої брокерської фірми в Одесі, що працює в морському порту. Бізнесмена вбили в салоні його власного «Мерседеса S550», який стояв навпроти будинку №1 на вулиці Уютній. За словами речника міліції Одещини Володимира Шаблієнка, вбитого виявив його водій. Брокер сидів за кермом, але скло автівки було неушкодженим.

У Черкасах на людей нападають... вагітні жінки. Такого черкаські правоохоронці, котрі бачили багато чого кримінального, пригадати не можуть. Коли до Придніпровського райвідділу міліції подзвонила перелякана дівчина й повідомила, що неподалік річкового порту на неї напали люди з електрошокером, міліціонери відразу ж взялися за пошуки. Вже незабаром оперативники вийшли на слід нападників.

П’ять днів знадобилося правоохоронцям Донеччини, щоб розкрити зухвалий розбійний напад на інкасаторську машину «Укрпошти». Здобиччю грабіжників стала чимала сума — майже 700 тисяч гривень, які інкасатори розвозили по поштових відділеннях Старобешівського району. Але обшуки після затримання нападників виявили в їхніх оселях значно меншу суму — 400 тисяч гривень. Куди поділися ще 300 тисяч, з’ясовують слідчі, швидше за все, злочинці вже встигли їх витратити. Поки що ж вони нібито «дають правдиві свідчення», зазначають у міліції.

Відразу заспокоїмо: рецидивіст–спеціаліст на крадіжках і розбої, не помишляв нічого злого проти керівників держави — в село Пороги, розташоване за кілька кілометрів від резиденції «Синьогора», він забрів випадково. Очевидно, закононеслухняний чолов’яга, якого кілька тижнів тому після втечі з колонії оголосили в розшук, заплутуючи сліди, мав намір загубитися десь у гірській глибинці.

Діяльність в одному з мікрорайонів Івано–Франківська підпільного м’ясопереробного цеху, продукція якого щодня потрапляла на споживчий ринок Прикарпаття, була налагоджена на широку ногу, але за правилами суворої конспірації. Входи в будівлю, подвір’я довкола якої невсипно охороняв злий пес, були завжди замкнені зсередини і відкривалися тільки після умовного сигналу, а ковбасні вироби та напівфабрикати з м’яса виготовлялися винятково вночі. Потрапити на нелегальне виробництво оперативники Державної служби боротьби з економічною злочинністю змогли, лише скориставшись моментом, коли звідти виїжджав фургон.