Уже дев’ять місяців місцева влада не може вирішити питання з місцем розташування 1–ї підстанції «Швидкої допомоги» Миколаєва, в штаті якої працює 104 людини. Нагадаємо, 19 лютого цього року підстанцію в екстреному порядку евакуювали через загрозу обвалу будівлі. Співробітників 1–ї підстанції «розквартирували» по всьому місту, а всі медпрепарати та обладнання звезли в будівлю Центральної станції «Швидкої допомоги»... в конференц–зал на третьому поверсі. Планувалося, що на правах бомжів медики пробудуть місяць–другий. Однак лікарі й нині «сидять на валізах». Бо, по–перше, з’ясувалося, що примiщення Миколаївської лікарні №2 ремонту не підлягає, а по–друге, перейматися проблемами медиків–«бомжів» ніхто не поспішає.

У Бериславі, що на Херсонщині, відкрили сучасний ізолятор тимчасового тримання (ІТТ) — з плазмовими телевізорами, килимовим покриттям у камерах та дорогими пластиковими вікнами з ґратами особливої конструкції. Банальна «параша», дерев’яні нари та інші «принади» ізоляторів радянських часів відійшли в минуле. Перед входом в ІТТ знаходиться справжній «ресепшн»: там буде сидіти секретар у міліцейській формі. Він перевірятиме документи для допуску до порушників правопорядку.

У Миколаєві викрили групу розбещувачів неповнолітніх, яку очолив шкільний учитель, а постійним та найбагатшим клієнтом був православний батюшка. Священнослужитель, якого «взяли» як запеклого любителя дитячої порнушки, вистрибнув у вікно з четвертого поверху. Грішного батюшку з переломом кінцівок та тазостегнового суглоба відвезла до реанімації «швидка». Медики врятували йому життя, а це означає, що попереду в отця, якого чорт поплутав по повній програмі, — довга черга очних ставок зі своїми малолітніми жертвами, неминучий суд людський і цілком реальний земний термін у місцях позбавлення волі.

Співробітниця дитячого садочка в кабінеті медсестри якраз готувала кисневий коктейль для дітей, коли апарат для його приготування раптово вибухнув. Вiд вибуху найбільше постраждав хлопчик, який стояв поруч із жінкою. Він отримав опіки обличчя та кистей рук третього ступеня і у важкому стані потрапив до реанімаційного відділення. Вихователька отримала опіки 1, 2, 3 ступеня обличчя, рук і тулуба й зараз перебуває в опіковому відділенні у стані середньої тяжкості. Друга дитина відбулася переляком, незначними опіками та синцями.

Не відомо, чи то робочі так напилися від радості, що «отруйний потяг» буде проводжати з Калуша до Миколаєва сам Президент України, чи то вчасно не вдягли індивідуальні засоби захисту і стали жертвами отруйних випарів перевезеного вантажу. Як удалося дізнатися «УМ», наразi потерпілі машиністи йдуть на поправку, проте коментувати інцидент, що трапився, медики категорично відмовляються. У будь–якому випадку те, що відбулося — лише додало ажіотажу мешканцям Миколаєва, адже майже тиждень вони тільки про те й розмовляли, що про прибуття дивного потяга в їхнє місто.

Автором гімну новому Податковому кодексу став миколаївський підприємець Юрій Акімов, відомий у місті як автор–виконавець власних пісень. Раніше на базі його студії звукозапису мали можливість розвивати свої таланти юні обдарування міста, проте з прийняттям нового Податкового кодексу про продюсерську діяльність, можливо, доведеться забути.

На думку екологів, влада свідомо засекретила факт транспортування 13 тисяч тонн токсичних відходів через усю територію України. «Таких масштабів транспортування отруйних вантажів Європа ще не знала, — розповів «УМ» директор Південної філії Інституту екології Національного екологічного центру Олег Деркач. — У випадку непередбаченої розгерметизації контейнерів iз цією речовиною Миколаїв автоматично стане зоною екологічної катастрофи. Летальна доза гексахлорбензолу (ГХБ), що входить до «брудної дюжини» речовин, обіг яких регулює Стокгольмська угода, становить 0,5 грама! Гексахлорбензол погано розчиняється, стійкий до зовнішніх чинникiв і в разі потрапляння пилу в атмосферу не виводиться з неї протягом двох років».

Націоналізація Херсонського машинобудівного заводу, як визнають самі народні депутати, поставила більше запитань, аніж відповідей. І найголовніше з них: звідки взяти гроші на проведення процесу націоналізації? Хто повертатиме борги, яких повен мішок назбирав колишній власник? Саме ці запитання не дозволили минулому урядові розпочати процес націоналізації. Тоді ж власник заводу недвозначно дав зрозуміти народним обранцям, що не допустить ніякої націоналізації. «Ми попереджаємо політиків про те, що ті з них, хто сьогодні висуває тези про необхідність націоналізації, буде нести персональну відповідальність у встановленому законом порядку. Для цього ми будемо звертатися з відповідними позовами до суду», — наголошувалося в офіційному прес–релізі ТОВ «ХМЗ», поширеному на початку березня минулого року.

Із третьої спроби Верховна Рада України прийняла Закон «Про повернення у державну власність цілісного майнового комплексу ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» (ХМЗ). За ухвалення цього закону проголосували 318 депутатів з 427, зареєстрованих у залі. Однак уже зараз всім зрозуміло, що коштів під реалізацію закону просто немає.

Селяни, які втратили годувальниць, налаштовані рішуче: вони вимагають знайти причину мору і покарати винних. І готові самі підняти на вила тих, хто напередодні зимових холодів залишив їх сім’ї без молока та м’яса.