«Ленінську» естафету, яка від грудня минулого року шириться Україною, перейняло Запоріжжя. За два дні в області знесли аж двох Іллічiв: одного в самому Запоріжжі, іншого — в Бердянську. Курортне місто вважається рекордсменом за кількістю пам’ятників вождю тоталітарного режиму — їх тут було аж 30.

В аграрній царині знову воюють за скасування/нескасування компенсації експортерам сільгосппродукції податку на додану вартість. «УМ» поцікавилася у керівника одного з таких підприємств, багаторічного експортера, наголосимо, не сировини, а високоякісного насіння кукурудзи: як рішення про компенсацію ПДВ відіб’ється на економіці його господарства? «Ніяк, — відповів керівник ТОВ «Рост Агро» Михайло Бернацький.

Уже нікого не здивуєш бажанням купити товар вітчизняного виробника. Як з’ясувалося, навіть всупереч багаторічним несприятливим умовам для ведення власного бізнесу в Україні, в усіх сегментах продукції: для побуту, одягу, взуття, косметики — маємо досить багато пропозицій.

Він цілком заслужено може пишатися собою. За два роки Юрій Веридуб примудрився з команди-аутсайдера, яка стояла в черзі на виліт до першої ліги, виліпити учасника єврокубків. У кваліфікації новачки виглядали гідно й вилетіли в останньому раунді від голландського «Фейєноорда» лише в додані арбітром хвилини — 3:4, причому зуміли зрівняти рахунок, програючи 0:3.

Нещодавно в Римі і французькому містечку Бріансон відбулися засідання міжнародної медично-наукової конференції на тему «Клімат і здоров’я». Низка заходів, у яких взяли участь провідні науковці та медики з Італії, Франції, Швейцарії, Португалії та України, були присвячені гострим питанням стану здоров’я жителів Європи.

У Володимира та Діани Родікових особлива сім’я — п’ятеро дітей біологічних та п’ятеро від серця. Їхній девіз: «Якщо хочеш йти швидко — йди один. Якщо хочеш йти далеко — йдіть разом». Ще рік тому вони дружно жили в приватному будинку під Макіївкою. Батько Володимир власноруч побудував на подвір’ї басейн. Діти щодня почувалися, наче десь на кримському курорті, були залюблені і мали власний дім, а точніше дитячий будинок сімейного типу.

Усе починалося пізнім осіннім вечором, коли Ірина Миколаївна Ласка, мистецтвознавець Запорізького художнього музею, принесла до газети рукопис під назвою «Календарні дати зобов’язують...» до тогочасного ювілею Дніпрогесу. Для мене тоді були майже невідомими художники, про яких Ірина Миколаївна збиралася писати.

Днями четверо артилеристів 28-ї механізованої бригади, які поверталися пiсля ротації з відпустки в зону АТО, були шоковані хамською поведінкою провідниці потяга №318 «Одеса — Запоріжжя». У Миколаєві, де хлопці з квитками на руках намагалися сісти на потяг, провідниця демонстративно викинула їхні речі з вагона, заявивши при цьому, що «це не її війна» і нікого вона везти не буде. «Потяг прибув із великим запізненням, до відправки залишалося лише двi хвилини. Коли провідниця викинула наші речі з вагона та закрила двері просто перед нашими обличчями, від шоку ми просто не знайшлися, що їй відповісти», — розповідав журналістам боєць Андрій Рудзінський.і