Мільйони людей у світі страждають від порушень слуху. Втрата слуху не завжди є ознакою старості, це може бути наслідком перенесених захворювань, травм, лікування токсичними препаратами або впливу дуже гучних звуків. Підступність полягає в тому, що іноді слух знижується поступово та непомітно. Людина не одразу розуміє, що з нею відбувається: зникає розбірливість мовлення інших людей, все складніше стає спілкуватися по телефону, дивитись телевізор. При цьому багато хто навіть не звертає на це уваги, не замислюється, що це ознаки втрати слуху, дратується, коли на це починають вказувати оточуючі.

«Не мати даху над головою, не мати домівки, де тебе чекають батьки, — важко. Бути голодним і не мати в кого попросити їжі — важко. На вулиці ти можеш підчепити будь–яку проблему і будь–яку хворобу, адже там живуть у нелюдських умовах», — каже 20–річна Каріна, колишня «дитина вулиці». Дівчина пішла з дому кілька років тому, але завдяки підтримці фахівців вона не стала залежною від наркотиків, не спилась і не отримала букет хвороб. Сьогодні вона отримує допомогу в столичному Центрі «Право на здоров’я», працівники якого вчать дітей і молодь вулиці говорити «ні» ризикованій поведінці, робити все можливе, щоб не заразитися ВІЛ, іншими хворобами. Невідомо, що було б із дівчиною, якби вона не потрапила до спеціалістів. Адже, за статистикою, майже кожен п’ятий підліток, який живе на вулицях великих міст України, інфікований ВІЛ...

Не випадково саме в Кам’янцi на Черкащині проводяться конкурси пам’яті світового генія П. І.Чайковського. Адже в другій половині ХІХ ст. Кам’янка фактично була другим домом Петра Іллiча, де композитор плідно працював і створив багато своїх творів, серед яких — опери «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Орлеанська діва», балети «Лебедине озеро» і «Спляча красуня», ІІ Симфонія, яку назвали «Українською», фортепіанні шедеври «Пори року», «Дитячий альбом» та багато інших. Понад 70 рокiв тому до 100–літнього ювілею композитора було відкрито районну дитячу музичну школу, яка носить його ім’я.

Пiсля промосковських провокацiй 9 травня 2011 року у Львовi, коли група проплачених упирiв з манерами кримiнальних елементiв замiсть того, щоб покласти квiти на могили воїнiв в Одесi, раптом приїхала це робити за тисячу кiлометрiв вiд дому, довелося почути багато оцiнок, коментарiв, iнтерв’ю, виступiв на телешоу у Шустера, Кисельова тощо...

Цей пам’ятник Тарасовi Шевченку на Монастирському острові у Дніпропетровську височіє над Дніпром уже понад 50 років. Свого часу саме біля нього відбувалися всі патріотичні дійства, пов’язані з незалежністю української держави. У радянські часи саме тут агенти КДБ «полювали» на тих, хто наважувався покласти до підніжжя пам’ятника квіти... Та коли на початку 90–х у центрі Дніпропетровська було зведено ще одну скульптуру — молодому Кобзареві, всі масові патріотичні заходи поступово перемістилися туди. Цьогоріч дніпропетровці у день 20–річчя Незалежності України вирішили вшанувати обох Кобзарів. Коли патріоти, як завжди, зібралися біля скульптури молодому Кобзареві, а потім вирушили пішою ходою на дніпровську набережну до «старого» Кобзаря, на Монастирському острові їх чекала неприємна несподіванка — скульптура була обнесена металевим парканом і риштуванням, а голова Шевченка була знущально підчеплена петлею стріли автокрана...

«У вас гарненька дівчинка. Вам її показувати чи ні?» — запитав черкащанку Аліну Семенову лікар, як тільки вона народила доньку. «Аякже!» — здивувалася породілля. «Річ у тім, що на правій руці у дитини немає трьох пальців», — пояснив акушер. Аліна гірко заплакала й попросила дати їй дитину. Доньку вони з чоловіком Ігорем назвали Валерією.

Позичати гроші й жити в борг Львів почав iз 2004 року. Брати кредити довелося заради розвитку інфраструктури. Нині всі боргові зобов’язання міста становлять не мало не багато — понад 1,7 мільярда гривень. Якщо розділити суму між усіма мешканцями міста, то кожен львів’янин винен Європейському, Світовому та українським банкам більше двох тисяч гривень.

Зазначимо, що 48–річний засуджений не тільки не розкаявся у скоєному, а й навіть зумів привернути до себе суспільну підтримку мешканців Миколаєва, розцінивши свій вчинок як «цивільний подвиг» і заявивши суду, що «якщо кожен українець вчинить так само, як він, — країна зміниться на краще в ту ж мить!» Вийти на волю він зможе вже через рік, адже половину терміну відсидів у СІЗО, поки тривали досудове слідство і розгляд його справи.

Троє молодих полтавців познайомилися з двома старшими за віком земляками–підприємцями, котрі полюбляли грати в карти на гроші. Саме для них нові знайомі підшукали, здавалося, ідеального суперника. За легендою, фермер із Шишацького району тільки–но вигідно продав свій урожай і тепер не проти поставити на кін фортуни досить кругленьку суму. Для того щоб усе відбувалося «по–чесному», хлопці підготували навіть «нейтральну територію» — квартиру в «спальному» мікрорайоні обласного центру.