Система продажу залізничних квитків модернізується у зв’язку з наближенням Євро–2012 та передачею Україні першого швидкісного поїзда виробництва Hyundai Rotem. Вiдтепер при встановленні вартості квитка на потяг у швидкісних поїздах Hyundai враховуватимуть принципи ціноутворення, що застосовують в авіації. Тобто, як пояснили «УМ» у Міністерствi iнфраструктури, продаж квитків розпочинатимуть за 90 діб iз мінімальної ціни (середня вартiсть, залежно вiд маршруту — 150 грн.), а з наближенням дня відправлення потяга квитки дорожчатимуть.

Передача вогню кордонами держав — давня пластунська традиція. «Ми дотримуємось її вже 13 років, — розповіла «УМ» Ксенія Мединська, речник акцiї Вифлеємського вогню у Львові. — Українські пластуни на кордоні у Рава–Руській зустріли польських скаутів, які й передали нам вогонь. Ми традиційно обмінялися подарунками та співали пластунських пісень. Для наших польських побратимів власноруч виготовили листівки та підготували медових «миколайчиків».

Троє українок з організації Femen — Інна Шевченко, Оксана Шачко та Олександра Немчинова, — над якими після проведення в Мінську акції «КГБацька» цілий вечір глумилися чи то білоруські кагебісти, чи то міліціонери, учора вночі нарешті повернулися до Києва. Як розповіла «УМ» лідер організації Анна Гуцол, дівчат били, зокрема й різками, наказували роздягатися, примушували тримати плакати з німецькою свастикою, погрожували вбити, обрізали пасма волосся ножем... На запитання, чи не зазнали дівчата сексуального насильства, Анна відповіла: «Ні, але їхнiй моральний та фізичний стан дуже важкий». Оговтавшись від потрясінь вечора 19 грудня, білявки з Femen заявляють про підготовку «акцій помсти». «Ми вже плануємо наступну поїздку в Білорусь, думаю, це буде не один протест», — каже одна з постраждалих, Інна Шевченко, і закликає білоруських колежанок приєднатися до них.

Днями від ускладнень пiсля кору, що призвели до двосторонньої пневмонії, помер 16–річний хлопець, мешканець Дрогобицького району. Завідувач епідеміологічним відділом Львівської обласної санітарно–епідеміологічної станції Наталя Тімко пояснює «УМ»: «Не так небезпечний кір, як ускладнення від нього. Юнак з високою температурою потрапив до районної лікарні, а вже потім його перевезли в обласну інфекційну. Якби батьки звернулися до медиків не на 16–ту добу захворювання, можливо, все сталося б інакше. У хлопця була гарячка, висипи та задишка, тож за два тижні реанімації він помер. Помер він не від кору, а саме від ускладнення. Пневмонія розвинулася як вторинна інфекція».

«Від офіційних візитів — до ділового співробітництва» — так визначила свою діяльність Державна корпорація MATRADE в особі керівника торгового відділу посольства Малайзії в Україні Віталія Бойка. Корпорація готова допомагати українським бізнесменам, які хочуть відкрити свою справу в цій країні, що розташована на двох півостровах, розділених Південно–Китайським морем.

Схоже, головну ілюзію нинішньої української влади — «вламати» Росію на суттєву газову знижку і при цьому не віддати стратегічному партнеру найліквіднішу власність — учора було розвіяно. І, можливо, остаточно. Упродовж останнього місяця Прем’єр Микола Азаров повторював, мов мантру, фразу — домовленостi про ціну 230 доларів за тисячу кубометрів — майже досягнуто. І, мовляв, жадану угоду підпишуть ось­ось. Проте довгоочікуваний для Києва документ так і не з’являвся, а Кабмін до останнього тягнув iз бюджетом на 2012 рік, не знаючи, яку вартість природного палива писати у витратній графі. Злим оракулом у понеділок став керівник правлячої фракції у парламенті Олександ Єфремов, який заявив — сподівання на ціну 230—240 доларів у наших серцях залишаються, але верстати бюджет будемо під песимістичні 416...

Єфремов, схоже, орієнтувався на очільника «Газпрому» Олексія Міллера, який недвозначно заявив — до кінця нинішнього року нового договору підписано не буде. Але назустріч песимістичному для нас курсу з київського летовища «Бориспіль» мужньо вилетіли два літаки: Президента і Прем’єр­міністра.

Російська опозиція та пересічні громадяни, натхненні масовістю мітингу 10 грудня на Болотній площі, готуються до нової акції протесту — 24 грудня. Однак скептики вважають, що протестувати вже пізно. Мовляв, ну зберемося в суботу з плакатами «Вимагаємо перевиборів», ну постоїмо — але ж обрана на сфальсифікованих виборах Державна дума на той час уже засідатиме, а отже, де–факто себе легітимізує.

Суботній мітинг усе одно відбудеться. Більшість людей демократичного складу в Росії розуміють: нинішні протести — лише перші сніжинки в тій сніговій кулі, що має перетворитися на лавину і змести путінський режим на маргінеси історії. А Держдумі про її нелегітимність нагадали вже вчора — у перший день роботи новообраного парламенту. Депутати акцію опозиції, оперативно «зачищену» силовиками, навіть не помітили. І після урочистого відкриття сесії зайнялися технічною роботою: розподілом комітетів, обранням керівництва тощо.

Минулого місяця банк, в якому я зберігаю свої кревні пенсіонерські, надіслав мені «листа щастя». До мого відома доводилося, що відповідно до постанови Національного банку України фінустанови «повинні привести ідентифікацію клієнтів високого рівня ризику» згідно із Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму». І задля цієї благородної мети банк, згідно зі статтею 9–ю, частиною 8–ю закону, має право витребувати у свого клієнта інформацію про особу, зміст його діяльності та фінансовий стан. Для чого мене і було запрошено відвідати банк. А щоб я не комизився, в разі неявки мені пообіцяли припинити проведення подальших фінансових операцій.

Дочитав я цей «банківський привіт» і зле мені стало — дихати важко, а голову від думок розпирає. Невже пенсію не віддадуть — а жити на що?..

Ранок черкащанки Інни Левченко нині починається однаково. Вона встає вдосвіта, готує дітям сніданок. Потім будить своїх доньок і збирає їх до школи. Така буденність для 31–річної мами та її дітей — справжнє щастя. Бо ще два місяці тому їхнє життя було зовсім іншим — сповненим страху, смертельних небезпек і невідомості. Але Інні, яка свого часу вийшла заміж за громадянина Сирії й поїхала жити на його батьківщину, вдалося забрати шістьох дітей і втекти з охопленої війною країни.

У суботу, 24 грудня, яскравому політику незалежної України В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 74 роки. До цієї дати у видавництвах «Смолоскип» і «Джура» побачили світ дві книжки. Це — сьомий том 10–томного зібрання творів В’ячеслава Максимовича, а також дослідження його життя і праці «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика» Василя Деревінського. Обидві книжки презентували у середу на вечорі пам’яті В’ячеслава Чорновола в столичному Будинку вчителя. Поважне товариство, яке тут зібралося, — вдова Чорновола Атена Пашко, його рідна сестра Валентина Чорновіл, товариші–дисиденти Лесь Танюк, Василь Ов­сієнко, партійний соратник Ярослав Кендзьор, а також науковці — Наталія Барановська, Володимир Кучер, Василь Деревінський — ділилися наболілим, згадували натхненні боротьбою 60–ті, перші роки незалежності, аналізували діяльність друзів і ворогів Чорновола.