Програма «Український прорив», презентована Юлією Тимошенко на з’їзді її блоку, ще навіть не вийшла з пелюшок, себто не запрацювала, а черга на привласнення ідеї — вже чимала. По-перше, на батьківські (пардон, авторські) права претендує сама Юлія Володимирівна. По-друге, якраз в акурат після промови лідерки БЮТ Анатолій Кінах заявив, що словосполучення це вигадав особисто. Чи то пак «власноголов»?! І не лише вигадав, а й великодержавним змістом наповнив. І не лише змістом наповнив, а й у вигляді окремої книжки видав. Книжка, мовляв, так і називається — «Український прорив». А днями в столиці з'явилися лайт-бокси, на яких пан Кінах рекламує свій видавничий «прорив».

Як кажуть, немає меж досконалості. А також — штату нинішнього Кабінету Міністрів. Не так давно з метою, як було заявлено, «забезпечення ефективного формування та реалізації державної регіональної політики» уряд Януковича розділив Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на Міністерство регіонального розвитку та будівництва і Міністерство з питань житлово-комунального господарства. Чи поліпшилось від того наше житлово-комунальне господарство — кожен може судити з власного досвіду. А от матеріальний (та й моральний) стан чиновників поліпшився напевне. Адже до грандіозного штату останніх додався ще один міністр, а отже — й заступник міністра, референт міністра, секретар міністра — і далі у тому ж дусі.

Одного чудового вечора (невдовзі по тому, як проект «Свобода слова» на ICTV залишив його ведучий Савік Шустер) «через старий Ботанічний сад, через Паньківську на Толстого» простував собі журналіст Андрій Куликов і думав: «А раптом?..» Це недоговорене «раптом», що стосувалося рефлексій на тему новоутвореної вакансії, справдилося напрочуд швидко — мало чи не наступного не менш чудового дня. Куликову запропонували спробувати сили у ролі ведучого. «Першого, здається, червня був перший тракт чи пілот, пізніше — другий, і на підставі цих пілотів вони зробили вибір...» — розповідає Куликов про те, як він заступив на посту Шустера. Розповідає він також і про інші речі. Але спочатку — традиційна «УМівська» рубрика «Досьє» — цього разі у викладі того, на кого досьє і заведено.

Позавчора ввечері Окружний адміністративний суд Києва зобов'язав Центральну виборчу комісію розглянути питання про реєстрацію Блоку Юлії Тимошенко та зареєструвати виборчий список. Лідерка БЮТу особисто навідалася до суду на оголошення вердикту. По завершенні засідання вона висловила задоволення рішенням, порадівши за «чесний суд». «Думаю, вичерпано всі провокації щодо нашого блоку. Позов задоволено цілком і повністю», — повідомила вона.

Якщо вдатися до пошуків найсвіжіших повідомлень, пов'язаних з іменем восьмого митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, то останнє з них буде таким: «Зараз успішно триває процес беатифікації Андрея Шептицького». Навряд чи використання слова «успішно» є коректним у даному контексті. Йдеться про те, що спеціальна богословська комісія вирішує у Ватикані, чи буде зарахований Андрей Шептицький до лику блаженних. Це і є беатифікація, котра вважається певним етапом на шляху до канонізації — проголошення святим. Для останнього акту потрібні підтверджені свідками дива — приміром, чудесні зцілення, що траплялись iз людьми, коли ті молилися «кандидату» у святі абощо...

Учора в Києві відкрився Християнський форум «Молодь. Церква. Україна», організований Українською греко-католицькою церквою. Форум цей — перша ластівка. Але незабаром після його закриття, а саме — 18—19 серпня — у Києві пройде Патріарший собор УГКЦ, тематично теж пов'язаний з молоддю.

12 листопада 1990 року на засіданні Верховної Ради Української РСР виступав перший секретар Чернігівському обкому Компартії України Лісовенко В.Т. (історія зберегла тільки ініціали). Товариш Лісовенко нещадно ганив пана Хмару. Скрізь той Хмара, казав Лісовенко, куди оком не кинь. «Розправа над підполковником міліції Григор'євим — і там випадково опинились Хмара і Ємець. Спроба підірвати семитонний бензовоз — теж випадково опинилися Хмара і Ємець. Першого жовтня відбувся конфлікт демонстрантів iз працівниками міліції — теж випадково опинились Хмара і Ємець. Підбурювання студентів на голодiвку — теж вони...». Колись Хмара справді опинявся в потрібному місці в потрібний час. Причому постійно. А у 2006-му на півтора року випав із великої політики. Втім сам Степан Ількович із цим категорично не погоджується. Незабаром, слід думати, Хмара повернеться в парламент (у списку «Нашої України — Народної самооборони» він має не надто гонорове, але прохідне 94-те місце). Але це — в майбутньому. А про минуле Хмара згадує з різними почуттями.

Засновником тижневика «Без цензури», який виходив з 2003 року, в реєстрах видання зазначено ТОВ «Українські медіа-ресурси», а засновником «Медіа-ресурсів» — Всеукраїнську громадську організацію «Наша Україна». Останню не слід плутати з політичною партією, проте, згідно з протоколом №8 зборів засновників, до створення «Українських медіа-ресурсів», а отже, й до видання тижневика мають відношення перші партійці «НУ». Йдеться в даному разі і про В'ячеслава Кириленка, і про Миколу Катеринчука, і про Юрія Костенка, і про Геннадія Удовенка — перелік як «актуальних» для лав «Нашої України» політиків, так і тих, хто вже відійшов від її справ, є досить довгим. До них колектив «БЦ» звертатиметься з надією розв'язати трудовий конфлікт, який виник останнім часом, повідомила голова київської медіа-профспілки Михайлина Скорик.

Справедливості заради слід сказати, що напис на кашкетиках «Коса внутри» мав і український відповідник — «Коса всередині». І «всередині», і «внутри» стосувалося Юлиних прихильників, які зібрались — у неділю на з'їзд Блоку Тимошенко. Делегати віддавали перевагу більш стриманому креативу — білим футболкам із червоними серцями і написом «ВірЮ» (на спині було продовження — «Вірю в Україну»). Або, як варіант: «ДумаЮ» (про Україну) та «КохаЮ» (її ж). Зате технічно-допоміжна частина з'їзду відривалася по повній: дівчата нап'яли топіки «Хочу заміж за БЮТівця», хлопці — «Большие мальчики за Юлю». Цікаво, що в рекламі БЮТ досить гармонійно співіснували дві мови — наша «калинова» та чужа-нерідна, яку Тимошенко з трибуни партз'їзду пообіцяла до статусу державної не допускати в жодному разі.

Президент України Віктор Ющенко від імені держави висловив повагу до пам'яті всіх невинних жертв Великого терору 1937—1938 років, передає прес-служба глави держави. «Ми поділяємо біль кожного народу, чиї найкращі сини та дочки стали жертвами тоталітарного режиму», — говориться в месиджі Ющенка. Насправді ж жертвами режиму ставали не тільки найкращі, а й цілком звичайні «сини і дочки». Бо, як слушно зауважив в коментарях для «УМ» політв'язень брежнєвської доби Василь Овсієнко, «це в наш час КДБ доправляло до таборів найякісніші «кадри» — людей, які вже були відзначені певними якостями і могли в теперішньому чи майбутньому зашкодити радянському устрою. Сталінські ж репресії передбачали нищення цілих верств населення — згідно з плановими чистками». Штампи і шаблони у виконанні президентської прес-служби не справляють враження безнадійних промахів, але вони водночас є досить промовистими сигналами про те, що захід проведено на необхідному декларативному рівні. Тобто все згадано, висловлено і оплакано. А відтак — забуто.