Колись черкащанин Володимир Морєв хотів стати моряком, як його дядько. Але доля склалася так, що дитяча мрія не здійснилася. Та наперекір їй Володимир усе одно пов’язаний із морем — завдяки своєму хобі. Більше 20 років поспіль він власноруч будує кораблі й сам водить їх Кременчуцьким водосховищем. Правда, його кораблі — зовсім мініатюрні.
Голлівудська актриса Демі Мур продовжує зализувати рани після свого розлучення з Ештоном Кетчером. За даними американських таблоїдів, вона завершила курс лікуваня в одній із реабілітаційних клінік у штаті Юта. Але показуватися на люди 49–річна Демі не поспішає. «Вона хоче якомога більше бути на самоті й спілкується лише з невеликою групою найближчих друзів, — повідомило джерело з оточення актриси. — Тож у Лос–Анджелес вона поки що не планує повертатися».
У родині американського мільярдера Філіпа Раффіна та української красуні Саші Ніколаєнко велика радість: подружжя вдруге стало батьками. 30–річна Олександра подарувала своєму 76–річному чоловікові дочку. Дівчинку назвали Мален Кей.
Галкін Пугачовій:
— А чому в нас на задньому сидінні машини Вітас спить?
— Сигналізація зламалася
Ледь, було, «Компаньйон» відродив інтригу у півфінальному протистоянні чемпіонату України з «Соколом», як уже наступного дня переможець регулярної першості її фактично поховав. На понеділковий двобій на «підмороженій» ковзанці АТЕК столичні команди вийшли за рахунку в серії 2:1 на користь «Сокола». Але цього разу гості не дозволили «Компаньйону» створити сенсацію й одразу взялися до справи.
Люди кажуть, що земля українська багата талантами — і не помиляються. Особливо потужний у нашої країни інтелектуальний потенціал. Офіційного рейтинг–листа «найрозумніших» країн світу хоч і не існує, але за опосередкованими ознаками можна припустити: Україна — серед лідерів. Принаймні у традиційних змаганнях інтелектуалів — шахах — наші співвітчизники утримують провідні позиції. Скажімо, українська чоловіча збірна двічі вигравала шахову Олімпіаду, а обидва її «флагмани» — Василь Іванчук та Руслан Пономарьов — у 2002 році розіграли між собою світову шахову корону.
Як жінки, так і чоловіки, по–різному ставляться до приготування страв: одні люблять творити на кухні, інші — не дуже. Але є день, 8 березня, коли всi представники сильної статі метушаться біля плити, намагаючись догодити своїм кращим половинкам — своїм музам.
На заклик фонду «Велика родина» взяти участь у Конкурсі кінопроектів, присвяченому 200–річчю Тараса Шевченка, відгукнулося 33 учасники. Після першого туру їх залишилося 29. Троє дійшли до фіналу. Остаточний літературний варіант своєї кіноідеї фіналісти мали надати організаторам за два з половиною місяці. У цей дуже стислий термін не вдалося вкластися політологу Андрію Окарі, хоча саме його твір «Тарас Шевченко. Заклинання Дніпра» був фаворитом Конкурсу після другого туру. Тож за перемогу змагалися два Олександри — Гаврош та Денисенко. Призовий фонд міжнародне журі, співголовами якого були кінознавець Любомир Госейко (Франція) та оператор Юрій Гармаш (Україна), вирішило розділити між обома фіналістами: переможець Олександр Денисенко отримав 120 тисяч гривень, володар другої премії Олександр Гаврош — 80 тисяч гривень. «На адресу оргкомітету конкурсу надійшло багато пропозицій, і не тільки тих, які пов’язані з кіно, — розповіла Голова наглядової ради фонду «Велика родина» Віра Ульянченко. — І надалі Фонд буде відкритий для таких пропозицій, ми готові підтримати ідеї вшанування пам’яті Кобзаря, що стосуються театру, образотворчого мистецтва, музики... Також правління Фонду планує звернутися до Президента України з пропозицією оголосити 2014–й рік Роком Тараса Шевченка». А тим часом Олександр Гаврош та Олександр Денисенко розпочинають новий етап своєї Шевченкіани — обоє мають намір згодом представити готовий фільм за власним сценарієм. Не виключені й телевізійні версії...
Найгучніша серед картин, представлених у Києві упродовж Тижня італійського кіно, — стрічка одного з найвідоміших сучасних італійських постановників Нанні Моретті Habemus Papam. Відповідно до назви («У нас є Папа» — традиційна формула, що оголошує місту і світові, що вибори нового понтифіка успішно завершилися) фільм присвячений життю за лаштунками Ватикану, стурбованого виборами нового Папи. Століттями встановлений порядок йде шкереберть через небувалий інцидент — обраний Папою кардинал жахається високої місії і відмовляється приступати до своїх обов’язків, і в той час, як він усамiтнюється в молитвах, князі церкви намагаються напоумити героя за допомогою психоаналітика–атеїста. На жаль, Моретті, відомий як майстер камерних психологічних драм, не зумів належним чином реалізувати настільки вдячну тему. Зіткнення психоаналітика і світу церкви зводиться до поверхневих комічних епізодів, персонажами виступають десятки практично безликих святих отців, і навіть головний герой, Папа–мимоволі, з усіма своїми душевними метаннями, виписаний настільки невиразно, що до фінальних титрів глядачеві відомо про нього не більше, ніж на початку фільму.
