Борис Пенчук, широко відомий заявами про своє переслідування донецький бізнесмен, зрештою розібрався у тому, хто ж із політиків насипав йому на хвіст перцю. Ще донедавна такою персоною був «регіонал» Борис Колесников — його Пенчук звинувачував у масі гріхів. У Пенчука, згідно зі свідченнями самого потерпілого, Колесников відібрав акції торгівельного центру «Білий лебідь», у інших постраждалих — виробниче об’єднання «Кондитер». А ще, казав Пенчук, Колесников якимсь боком причетний до розстрілу донецького бізнесмена Сергія Романа, добре знана фірма якого — «Київ–Конті» — перейшла до рук Колесникова. Словом, крові і грошей на руках депутата від Партії регіонів назбиралось не на одне довічне ув’язнення — так випливало зі слів Пенчука, який особливо пишався тим, що «дістав» не тільки Колесникова, а й того, «хто за ним стоїть» — Ріната Ахметова.

Наприкінці минулого тижня Апеляційний суд Києва скасував рішення Шевченківського районного суду про поновлення Сюзанни Станік на посаді судді Конституційного Суду. Як відомо, поневіряння пані Станік почалися в травні цього року, коли Президент Вік­тор Ющенко звільнив її, а також суддів КС Валерія Пшеничного та Володимира Іващенка — за порушення ними присяги. Та якщо двоє останніх суддів змирились із таким безславним завершенням кар’єри, то Сюзанна Романівна вирішила боротися за крісло, причому вельми успішно: Шевченківський районний суд Києва задовольнив її позов, зобов’язавши Президента поновити Станік на посаді.

Вищий адміністративний суд України не виявив у діях Центральної виборчої комісії порушень при встановленні результатів дострокових парламентських виборів, які відбулися 30 вересня. Таку ухвалу оголосила в четвер пізно ввечері колегія суддів ВАСУ, відмовивши у задоволенні позовних вимог п’ятьом політичним партіям, повідомляє УНІАН.

Втрати Києва за всі періоди загарбань — від Батия до Сталіна і Гітлера — можуть виявитися мінімальними порівняно зі збитками, що їх завдає нинішня міська влада. Київ гине не тільки в соціокультурному сенсі (хоча чого варта сама лише зруйнована лаврська брама або Київська фортеця?!), він може поступово загинути й у прямому розумінні цього слова — одна з «висоток» Троєщини, побудованих абияк і з метою якнайшвидше «відбити» вкладені у будівництво гроші, вже перетворилася на «Пізанську вежу» місцевого розливу. Не керована ані логікою розвитку міста, ані здоровим глуздом забудова Києва триває й надалі, бо кращого заробітку, аніж викачування грошей зі столичної нерухомості, на сьогодні в Україні просто не існує. Тож ті, в чиїх руках розподілення земельних наділів, із впевненістю заміщають Бога на землі. «УМ» вже писала про те, як 1 жовтня на сесії Київської міської ради стався нечуваний досі «атракціон чиновницької щедрості»: сотні гектарів столичної землі перейшли у приватні руки. Доходи від цієї оборудки дехто рахуватиме мільярдами доларів. Даним матеріалом ми підсумовуємо все, що вдалося дізнатися «УМ» про цю справу.

На кожну драму знайдеться своя комедія. Буває, що журналістів вбивають, переслідують, утискають, ламають через коліно, вимагаючи робити те, проти чого постає душа. Буває, що трапляється чиновник–хам з грузинським прізвищем Дапашвилі чи інше переобтяжене політичною зірковістю мерелін мурло. А бувають й зов­сім дивні випадки, які класифікації не підлягають.

Схоже, БЮТ поквапився з прогнозом про те, що новообрані депутати зможуть прийняти присягу вже в жовтні. По–перше, на організацію роботи Верховної Ради чергового скликання відводиться 25 днів із моменту оприлюднення результатів виборів. По–друге, саме оприлюднення відтерміновується: Вищий адміністративний суд заборонив газетам «Голос України» та «Урядовий кур’єр» друкувати відповідну постанову ЦВК доти, доки не буде розглянутий позов від комуністів. Нагадаємо: депутат від КПУ Сергій Гмиря просить суд визнати дії ЦВК по встановленню результатів виборів неправомірними через нібито масові порушення виборчого законодав­ства 30 вересня. Раніше до суду звертались також соціалісти, проте їхню скаргу Феміда відхилила, оскільки автор позову — Іван Бокий — клопотав перед судом стосовно того, аби визнати вибори недійсними на підставі помилок у списках виборців. Суд відмовив Бокому, зазначивши, що не розглядатиме правопорушень, учинених до дня голосування.

Новина про те, що учасники майбутньої «помаранчевої коаліції» домовились про спільного претендента на посаду столичного голови — йдеться про кандидатуру Віталія Кличка, — залишилась, на жаль, ані підтвердженою, ані спростованою самим Кличком. За словами прес–секретаря Блоку Кличка у Київраді Анастасії Горлової, Віталій перебуває за кордоном, тож зв’язатися з ним можливості немає.

«Двоє чоловіків борються за владу в державі. Одна жінка готова на все, щоби стати першою...». Якщо ці слова ви, читачу, не екстраполюєте на Ющенка, Януковича і Тимошенко, то ви або живете не в Україні, або анітрохи не цікавитесь політичними новинами. А якщо і живете, і цікавитесь, то мусите сприйняти початок фрази як опис знайомої вам ситуації. Але в тому–то й річ, що мова — не про українських політиків, а про давній Рим і його персонажів. А початкова цитата — лише анонс нового телесеріалу.
Значить, настільки вже в нас політизоване суспільство, якщо цього року комерційна реклама стала перифразом реклами політичної. На скромну думку автора цих рядків, це — серйозний сигнал лідерам партій і блоків про те, що їхні гасла та ігрища зняті з високого ідеологічного п’єдесталу й віддані на поталу креативникам від бізнесу. Втім з цього приводу існують різні думки.

«Україна молода» вже писала про безславне завершення політичної кар’єри Віктора Медведчука. Програвши вибори–2006, колишній глава кучмівської адміністрації так і не знайшов собі місця під сонцем, не ставши ані суддею Конституційного Суду, ані членом Вищої ради юстиції.

Президент Ющенко поставив, як відомо, низку вимог перед учасниками формування майбутньої парламентської коаліції. Відтак БЮТ та «НУНС», засукавши рукава, взялися за розгляд президентських пропозицій. Хоч яку б хорошу міну при цій вельми непростій грі робили б політики, очевидним є те, що процес іде досить болісно. Лідер Української соціал–демократичної партії Євген Корнійчук (номер 10 у виборчому списку Блоку Тимошенко) на запитання, чи існує взаєморозуміння між його політичною силою та партнерами з «Нашої України», відповідає ствердно, але з тяжким зітханням. Тимошенко готова пристати на пропозиції Віктора Ющенка. Власне, від цього значною мірою залежить і доля коаліції, і власна прем’єрська доля самої леді Ю. На момент, коли відбувалась зустріч кореспондента «УМ» з Євгеном Корнійчуком, робочі групи з БЮТ і «НУНС» опрацьовували три напрями: діяльність нового Кабміну, регламент діяльності коаліції та першочергові законопроекти, які Президент України має намір винести на голосування перед парламентом VI скликання.