Рекламні щити із зображеннями партійних лідерів та політичними лозунгами стали вже невід’ємною складовою передвиборчих реалій. Вони нас то смішать, то злять, то дивують, то дратують. Та навіть якщо чиясь свідомість до цих витворів політтехнології, здається, абсолютно байдужа, то на підсвідомість, як стверджують спеціалісти, вона все одно так чи інакше впливає.
Війни за двори, парки, дитячі майданчики із забудовником та його найманцями — вже усталена реальність «розбудови» і «розвитку інфраструктури» Києва. Не так давно «УМ» писала про те, як мешканці Святошина разом із громадськими активістами буквально силоміць виривали у забудовників лісову ділянку із віковими соснами, де планували поставити черговий генделик.
«Задоволення потрібне так само, як і робота», — зазначив колись Готгольд–Ефраїм Лессінг. Однак для чого розділяти ці дві необхідності, коли їх можна об’єднати? Тим паче що подібна «суміш» може потішити вдалим і креативним результатом.
Верховна Рада «взялася» за курців не на жарт — днями вступає у силу Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів», прийнятий парламентом 22 вересня 2011 року.
У багатьох після літа ще свіжі спогади про відпочинок на сонячних болгарських пляжах і про дегустацію тамтешніх страв. Якщо ви там не були — рушаймо у гастрономічну подорож до цієї чорноморської країни.
Більшість людей, серед яких донедавна була і я, асоціюють баклажани з плодами темно–фіолетового кольору, які називають звично і просто: «синенькі». Яким же було моє здивування, коли на розкладках супермаркету я поряд з давно знайомим улюбленим овочем побачила гори його смугастих блідо–фіолетово–білих близнюків, які іменувалися «баклажани Графіті», а ще — дуже вже дивні білі кулі з трохи не бузковими бочками.
Слова, що стали назвою мого сьогоднішнього «уроку літератури», я запозичив iз роману чудового французького письменника Бориса Віана «Піна днів». Цей роман побачив світ рівно за десять років до того, як я народився, — у 1946–му. І в ньому Віан весело сміється зі свого старого друга Жана–Поля Сартра, змальовуючи його в образі Жана–Соля Партра.
За п’ять років (від 2002–го) Любко Дереш написав і видав чотири нові книжки й одну стару, ще зі шкільних вправ («Поклоніння ящірці»). Ритм вельми напружений навіть для досвідченого літератора.
Однією з цікавих галузей звірівництва, що динамічно розвиваються в Україні, стало шиншилярство. На теренах колишнього СНД команда українських фахівців упевнено утримує тут лідируючі позиції. Найбільш поширені невеликі звiроферми з кількістю продуктивних самок 20—50 особин.
