На майбутній Олімпіаді в Лондоні до цього спортсмена буде прикута особлива увага українських уболівальників. Каноїста Юрія Чебана, в якого ще навіть немає олімпійської ліцензії, уже зараз розглядають як одного з головних претендентів на медалі. Про 24–річного одесита широкий загал дізнався у 2008–му: на Іграх у Пекіні Чебан поповнив скарбничку нашої збірної «бронзою», фінішувавши третім на дистанції 500 м. Відтоді ледь не з усіх світових і континентальних першостей веслувальник повертається з нагородами різного ґатунку.

Яскравим прикладом є цьогорічне літо: спочатку в липні Чебан піднявся на п’єдестал чемпіонату Європи в іспанській Трасоні — здобув «срібло», а днями привіз дорогоцінні метали зі світового форуму, який приймала польська Познань (індивідуальну бронзову нагороду плюс срібну — за неолімпійську дисципліну, естафету). На обох змаганнях він виступав у новій для себе дисципліні: віднедавна Юрій приділяє всю увагу спринту на 200 м.

Якби впродовж усього кваліфікаційного турніру на Євробаскет–2011 українські збірні демонстрували таку гру й характер, як у недільних матчах у Дніпропетровську проти британців та британок, представники і сильної, і прекрасної статей мали б усі підстави розраховувати на путівки до фінальної частини. А так — перемоги над лідерами відбіркових груп дозволили нашим посісти лише треті місця й готуватися до додаткової кваліфікації за рік.

Позавчорашній ігровий день став щасливим для команд, які грали вдома, — квінтет господарів у повному складі промарширував до групового турніру Ліги чемпіонів. Причому лондонський «Тоттенхем» і словацька «Жиліна» вперше виступатимуть на такому високому рівні. І якщо для англійських клубів участь в основному раунді найпрестижнішого клубного турніру Європи — звична справа, то зі Словаччини туди потрапляє лише третя команда. Наші західні сусіди зуміли розбити принципового суперника з Чехії — особливо постарався 21–річний гамбійський форвард Мамаду Сіссе.

Сьогодні для наших національних команд настає час «Ч»: аби потрапити на Євробаскет–2011, вони мусять лише перемагати. У випадку поразки і дівчата, і чоловіки залишаться аутсайдерами своїх відбіркових груп.

Украй незадовiльна реалізація двоочкових та штрафних кидків — ось головна при­чина чергової поразки чоловічої збірної України на євроарені. Усього 14 iз 36 кидків із середньої відстані досягли мети, із 20 штрафних наші закинули лише дев’ять — такого низького відсотка влучань у цьому відборі в нас ще не було. Уперше наша збірна, у складі якої не зміг зіграти захисник іспанської «Манреси» Сергій Гладир, не вигра­ла в матчі жодної чверті.

Сталося прогнозоване «УМ»: запрошенням до Бердянська на гучно анонсований міжнародний кінофестиваль знаменитості швидше дивувалися, ніж раділи. Від «трону» голови журі почергово відхрестилися Володимир Меньшов, Єгор Кончаловський і Всеволод Шиловський — оргкомітет умовив «домашнього» Михайла Голубовича; Ольга Сумська віддала перевагу зйомкам серіалу в Польщі, а генпродюсер кінофесту Ілля Ноябрьов подався до Ізраїлю; нагальніші творчі справи були також у Богдана Ступки, Кіри Муратової, Анатолія Хостікоєва, Світлани Томи, братів Меладзе, Анастасії Волочкової. Список неприбульців із Москви, до речі, подовжив екстрим в аеропорту, де актори нервували до третьої години ночі: «У місті така задимленість, що на відстані півметра не видно іншу людину, — пояснила віце–президент фестивалю Валерія Гущина. — Через смог наш виліт відкладали щогодини». Першим не витримав 12–годинного очікування та й подався додому Сергій Никоненко («демарш» знаменитості завдав купу проблем Любові Руденко: її багаж, як з’ясувалося надто пізно, був записаний на актора і теж залишився у Москві). Не злякався смогу і Кирило Бурдихін, відтак 8 серпня своє 30–річчя відзначав у Москві, а не презентацією фільму «Зв’язок часів».

Минулої суботи наші «гуллівери» сильної й прекрасної статі мали довести свою силу на європейському рівні. Утім обидві команди поступилися посереднім опонентам на останніх хвилинах поєдинків.