Перший креп — французький млинець — Артема Ігнатова у прямому значенні слова був глевким. Але стажування у Франції і практика зробили кухаря знаним у Києві креп’є, який розкриває читачам «УМ» секрети приготування своєї фірмової страви. А готує креп’є столичного ресторану «КРЕПдеШИН» млинці не тільки зі звичного пшеничного борошна, а й із гречаного та рисового.

Відому телеведучу кулінарних шоу Джулію Чайлд широкому загалу представив фільм «Юлія і Джулія. Готуємо щастя за рецептом», який вийшов на великі екрани минулого року. Образ американки, що вчила готувати по–французьки, блискуче зіграла Меріл Стріп (за цю роль отримала «Золотий глобус» і номінацію на «Оскар»). Саме образ Джулії–Меріл спонукав тоді комбінувати варіації ключових слів для пошуку в інтернеті рецептів від Чайлд. Але всесвітня павутина видавала тексти лише англійською. Інформаційний голод російськомовних утамувало ще минулого року московське видавництво «Эксмо» збірником «Voila! Кулінарна мудрість від Джулії Чайлд». Відтепер книгу без проблем можна придбати і в українських книгарнях, на жаль, тільки російською. А в ній — філософія кулінарки: «Люби своє життя, люби свого обранця, люби світ iз його задоволеннями, люби процес споживання їжі, який завжди об’єднує людей».

Дехто з гурманів печериці не вважає справжніми грибами. Звичайно, вирощують їх у промислових умовах, для них навіть світло не потрібне. І запах та смак мають не такий потужний, як трюфелі чи білі гриби. Але у печериць є суттєва перевага: вони — ніжні, і свіжими їх можна готувати 365 днів на рік.

В останній день нинішнього місяця починається темна частина року за календарем кельтів. Популярніше: 31 жовтня — свято Хелловін, історія якого розпочалася на землях сучасних Великобританії та Північної Франції. Якщо ви не захоплюєтеся перевдяганнями у костюми та «ліхтарем Джека» з гарбуза, то наближення містичного свята може спонукати приготувати страви з овоча, який Шарль Перро перетворював на карету для Попелюшки.

Якщо ви ще не любите яблука, це тільки означає, що ви не знайшли собі сорту до смаку. Їх–бо тільки в Україні — близько шести десятків різновидів, а у світі — до 15 тисяч. Навіть діти знають, що свіжі яблука — це дуже корисно. Утім ці плоди також по–особливому присмачують м’ясні страви, салати і випічку.

У багатьох країнах сири з козячого молока — традиційний продукт. Із Норвегії такі можна привезти як оригінальний сувенір. В Ізраїлі на ферми, де вирощують кіз, можна приїхати повідпочивати і попрацювати, смакуючи козячий сир хоч кожен день.

Так уже склалося, що я люблю Крим. Ні–ні, не після того, як Віктор Янукович у період своїх 100 днів закликав усіх можновладців їхати на вітчизняний півострів і усі державні управлінці відрапортували Каті Осадчій, що летять відпочивати на берег український. Моя любов виникла несподівано більше 10 років тому, коли я вперше побачила кримську осінь. Відтоді я щороку намагаюся повертатися до свого Чорного моря і кожного разу обрати якусь нову «фішку». Цього року нею стали експерименти з приготуванням риби і морепродуктів у кухонному блоці з видом на Чорне море затишного приватного помешкання у тіні гори Ай–Петрі.

Ще навіть років 20—30 тому багато українських сільських жінок більшість страв готували у печі у великому горщику на всю родину. Зараз затишний цегляний раритет — не правило, а виняток. Але кулінарний «досвід поколінь» преспокійно можна перекласти у глиняний посуд меншого розміру і поставити в електропічку. Тож учимося у старших, пристосувавши їх практику до сучасних реалій.

Якщо хочете приємно здивувати домашніх чи гостей, приготуйте для них страви у горщиках. Це урізноманітнить застілля візуально і дасть змогу відчути новий смак стушкованих у глиняному посуді страв. До речі, дуже корисних, бо завдяки способу теплової обробки у посуді з природного матеріалу максимально зберігаються вітаміни та всі корисні елементи.

Із приємних спогадів дитинства у пам’яті трохи не кожного — бабусина смакота: млинці, вареники, оладки чи котлетки. Список можна продовжувати до нескінченності. Бо, приміром, для мене неперевершеною бабусиною стравою став, здавалось би, банальний пшоняний суп із яйцем, який кілька десятків років тому домлівав на плиті і поширював у помешканні такий запах, якого я не можу забути.