Після шостого туру чемпіонату лише одна команда в нинішній першості країни поки не знала поразок. Донецький «Шахтар» продовжив свою переможну серію в чемпіонаті до 23 матчів, тоді як його головні опоненти — «Динамо» та «Дніпро» — дружно програли свої поєдинки сусідам по турнірній таблиці. Водночас кiлькiсть клубів, що ще не знала смаку перемог, звузилась до одного — після вдалого виїзду «Оболоні» до Запоріжжя саме тамтешній «Металург» залишається тією командою, яка більше одного очка за матч у цьому турнірі поки не набирала.

Дві стартові поразки у відборі до фіналу чемпіонату Європи не залишали українській команді вибору: позавчора у Львові підопічні Віталія Чернія конче мали перемагати угорців. Причому вигравати «синьо–жовті» мали з максимальною різницею, адже фактор закинутих–пропущених очок може відіграти велику роль на кінець відбору.

Мирон Маркевич у четвертому матчі на чолі національної команди знову не програв (хоча й перервав виграшну серію з трьох перемог) і перевірив кількох нових виконавців, а Олександр Алієв забив уже четвертий м’яч під керівництвом нового наставника — у позавчорашній нічиїй збірної України з голландцями можна знайти чимало позитиву. Але й негативу — також. Якість гри «синьо–жовтих» знову не потішила. Українці вкотре продемонстрували, що грати «першим номером» проти суперника, який їх побоюється, наші не вміють. А до Донецька приїхав навіть не другий, а третій склад «помаранчевих». Усім гравцям збірної Нідерландів, що місяць тому здобули «срібло» чемпіонату світу в ПАР, Берт ван Марвійк дав відпустку. Тож з українцями на рівних змагалася команда, складена з молодих вихованців «Аякса», «Твенте», ПСВ, «Утрехта» тощо.

Одного з попередніх наставників головної команди країни Олега Блохіна тривалий час характеризували словом «фартовий». При цьому «синьо–жовті» не завжди демонстрували видовищну гру, але перемагали своїх суперників у відповідальних матчах, і навіть уперше в історії нашого футболу пробилися до фінальної частини чемпіонату світу. Зрештою тренер Блохін перестав бути «щасливчиком». Михайличенко таким не спромігся стати. І ось у нового наставника збірної, Мирона Маркевича, є непоганий шанс перейняти естафету «фартовості».

Три матчі, проведені під його керівництвом, національна команда щоразу вигравала навіть експериментальними складами. А сьогодні має шанс продовжити серію перемог до чотирьох. І хай українських уболівальників не лякає суперник: у складі збірної Голландії під керівництвом Берта ван Марвейка на поле «Донбас–арени» не вийде жоден гравець, який здобув срібні нагороди африканського «мундіалю».

Непростим видався початок серпня для «Севастополя»: новачок чемпіонату, що не знав поразок три стартові тури поспіль, після таких успіхів мав пройти випробовування чемпіоном та віце–чемпіоном країни. Одна справа — забирати очки в «Зорі», «Арсеналу» чи навіть у «Металіста», і зовсім інша — змагатися проти «Динамо» та «Шахтаря». Протистояти грандам дебютант не зміг: програв два матчі із загальною різницею 0:8.

Якщо ви гадаєте, що існує лише два клубні європейські турніри, в яких можуть виступати найкращі вітчизняні футбольні команди, то помиляєтесь — насправді таких кубків на один більше. Ще наприкінці 1990–х років найкращі українські аматорські колективи вперше спробували свої сили в Кубку регіонів УЄФА, що є наступником Кубка аматорів УЄФА (те змагання проводили з 1966–го по 1978 рік).

Італієць П’єрлуїджі Колліна отримав першу серйозну нагоду, аби продемонструвати свою кваліфікацію. Куратору українських суддів доведеться розбиратися зі складною ситуацією, що виникла наприкінці матчу в Луганську, де зустрічалися «Зоря» й «Карпати».

«Белінцонна», «Абердін» — назви цих клубів уболівальники «Дніпра» згадують із жахом, адже свого часу саме вони, не надто відомі представники швейцарського та шотландського чемпіонатів, вибивали «дніпрян» із єврокубків. Цілком можливо, що «чорний» перелік поповниться ще одним колективом: сербський «Спартак–Златибор–Вода», далеко не лідер національної першості, позавчора ввечері сенсаційно переграв четверту команду України на умовно своєму полі, позбавивши нас таких потрібних очок у рейтингу коефіцієнтів УЄФА.

От якби й у великому футболі так! У яких лише різновидах цієї гри українці не досягали успіху: чоловіча футзальна збірна не випадає з когорти найсильніших команд світу і має в активі «срібло» чемпіонату Європи; нападницю жіночої міні–футбольної збірної нещодавно визнали найкращою на планеті, «пляжники» теж піднялися на значну висоту: як уже повідомляла «УМ», національна команда з пляжного футболу нещодавно виграла європейський відбір до чемпіонату світу 2011 року в італійському Бібіоне, подолавши найсильніших представників Старого світу. Відтак Україну можна вважати неофіційним чемпіоном Європи, адже окремої першості серед команд Старого світу ще не проводять.

Важливу роль в тій перемозі відіграв 28–річний голкіпер українців Віталій Сидоренко, капітан команди: він хоч і пропустив через травму півфінальний та фінальний поєдинки, але саме його впевнена гра дозволила нашим хлопцям перемогти серйозних суперників у попередніх матчах. Після повернення збірної до Києва воротар тріумфаторів розповів «УМ» про свої враження від турніру в Італії та його наслідки і стан пляжного футболу в Україні загалом.

Якщо в минулому чемпіонаті останній аутсайдер здобув свої перші очки лише в сьомому турі, то нинішньому нулі в цій графі закрилися вже після третього ігрового дня — «Волинь» не програла «Кривбасу». Також цей тур подарував новий розгром, перший хет–трик та історичний гол дебютантів «вишки».

Найпринциповішим протистоянням стала зустріч у Харкові, де «Металіст» у грі з «Динамо» вкотре намагався продемонструвати, що здатен боротися за дещо більше, ніж за чергову бронзу. Підопічні Мирона Маркевича мали шанс перемогти конкурентів, але знову не дотиснули киян: тепер їхня серія без перемог у домашніх матчах проти «Динамо» становить 14 матчів поспіль.