Напевно, за чотирма зразками домашнього молока, купленими на різних київських не стихійних ринках у спеціальних павільйончиках, не можна робити висновки про якість усієї такої продукції, але результати трохи насторожують. Отже, протестувавши молоко «від бабусь», спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» констатують: ні соди, ні аміаку, які дехто додає, щоб молоко якомога довше не скисало, а також антибіотиків та сальмонел не знайшли. Але цим питання безпечності продукту не вичерпується. У всіх чотирьох зразках знайшли кишкову паличку. Мала кількість останньої не є чимось надзвичайним. Але у поєднанні iз завищеною кiлькiстю всіх присутніх у молоці мікроорганізмів перетворює домашній продукт на такий, який перед споживанням обов’язково треба кип’ятити.

Здається, ще недавно українці «затарювалися» у гастрономах, де нам загортали печиво «конвертиком» у сіруватий папір, а хліб «видавали» голіруч на брудний прилавок. Часи радянських продмагів канули в лету разом із дешевою ковбасою. А сварливі продавчині лишилися і тепер працюють... у супермаркетах. Експерти з прав споживачів запевняють: рівень обслуговування в українських магазинах (навіть найбільш «просунутих») далеко не європейський — нас обдурюють, не враховують елементарні потреби і просто ставляться нешанобливо. І, мовляв, єдиний спосіб боротися — не миритися з порушенням власних споживацьких прав.

Лікарі все частіше говорять про зниження імунітету і підвищення захворюваності людей. Що відбувається? А все дуже просто. До жахливої екології додалася індивідуальна економія на власному здоров’ї. Адже, купуючи продукти в супермаркетах, дуже часто українці наражаються на загрозу здоров’ю. Бо виробники, прагнучи мати прибутки й одночасно здешевлюючи виробництво продукції, почали готувати продукти з «сюрпризами», що шифруються буквою Е.

Про бочковий квас можна почути багато легенд. Приміром, правдиву — про історію приготування тисячолітньої давнини. Або страшилку для приставучих дітей — «Як його можна пробувати? Там же черв’яки у бочці!» Але ті, хто смакував якісний бочковий холодний квас, нехай і заводського розливу, не проміняють його ні на мінералку, ні на будь–які пакетовані соки чи солодку воду в пляшках. Та чи можна у спекотні дні у Києві знайти смачний квас? Щоб з’ясувати це, ми відправилися до жовтих бочок.

Коли на вулиці спека, пити хочеться багато. І щоразу тільки підсилюється бажання урізноманітнити асортимент. Виробники ж дбайливо тримають руку на пульсі споживача і щораз підкидають якісь новинки. Одна з останніх на нашому ринку — так звані холодні чаї. Скільки дійсно чаю у пляшках і чи є він там узагалі про це вирішили дізнатися спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Чи доводилось вам купувати їжу в мережі інтернет? Я спробувала це зробити ще п'ять років тому і одразу відчула, як сильно змінилося моє життя. Виявляється, це не потребує особливих зусиль і додаткових коштів. Єдина умова — наявність комп'ютера та інтернету.
Перш ніж вперше зробити замовлення, я спробувала визначитись із сумою грошей, яку може витрачати наша сім'я на продукти харчування упродовж тижня. Наступний крок — «екскурсія» у найближчий супермаркет: вивчаю етикетки необхідних товарів і намагаюся запам'ятати їх точні назви, звертаю увагу на фірми, що їх виготовляють, марки, ціни.

Mісяць тому 15-рiчнiй київській учениці Яні тато з Китаю надіслав у подарунок мобільний телефон. На китайській митниці вартість посилки задекларували в 30 євро (низькі ціни на подібну продукцію в КНР усім відомі). Але «пильні» українські митники вирішили, що телефончик можна оцінити дорожче і запропонували дівчинці або доплатити ще 416 грн. мита, або розпрощатися з подарунком. На запитання, чим мотивується таке несподіване рішення, представниця компанії ТNT, що доставляла посилку, повчально нагадала про неприпустимість демпінгування внутрішніх ринкових цін. Заперечення (українських виробників мобільних телефонів поки що немає, а один-єдиний телефон, ще й без упаковки, зовсім не змінить погоду на ринку) до уваги не взяли. І можна було б тільки порадіти патріотизмові української митниці, якби не дивні цінові метаморфози, що спостерігаються на рівні промислового імпорту, зокрема, — на ринку санітарної кераміки.

Бензинового «алхіміка» спіймали на гарячому запорізькі працівники системи Держспоживстандарту та силовики під час спільної перевірки. Ним виявився 50-річний екс-інженер, який на пташиних правах, навіть без договору про оренду, у приміщенні одного з науково-дослідних інститутів розмістив нафтозаводик.