Я все одно шукаю «Україну молоду» по кіосках. Звичка усталилася ще з часів відбування покарання за участь у подіях 9 березня 2001 року. На той час це була чи не єдина, саме українська за духом, об’єктивна газета.
Учора по обіді патріарх РПЦ Кирил прибув на Донеччину на три дні. Сьогодні вранці він відвідає найвідомішу в регіоні святиню — Свято–Успенську лавру в Святогорську. Донеччина зустрічає патріарха поклонами та посиленими нарядами міліції. А місцеві ієрархи Московського патріархату говорять ледь не про «богообраність» Донеччини.
Учора у трапезному храмі Києво–Печерської лаври московський патріарх Кирил зустрівся з архієреями, духовенством, монахами, мирянами, семінаристами та інтелігенцією. У залі сиділи переважно старші батюшки і єпископи, подекуди — молоді обличчя семінаристів. Інтелігенції взагалі не помітно. Керівник прес–служби патріарха диякон Александр Волков розповів, що з Кирилом із Москви прибули 20 журналістів і майже стільки ж батюшок, не рахуючи архієреїв, які добиралися «своїм ходом».
Для охорони правопорядку в Києві під час візиту глави Російської православної церкви було задіяно понад шість тисяч міліціонерів. Напередодні проросійські видання рясніли побоюваннями, чи не станеться й на цей раз так, як на початку 1990–х, коли тодішній патріарх московський Алексій ІІ тікав від роздратованого натовпу киян через софійський мур... За опитуванням інтернет–видання «УНІАН–релігії», 65 відсотків читачів відповіли, що очікують від візиту Кирила «поглиблення міжконфесійного конфлікту». ...До пастви на Володимирську гірку патріарх Кирил запізнився майже на годину. Очевидно, через заходи безпеки.
Невідоме цікавить більше, ніж визначене наперед. І хоча мета приїзду московського патріарха Кирила (Гундяєва) до Києва ніби й не викликає сумнівів, методи поки що не зовсім зрозумілі. Очевидно, для досягнення такої чудової мети годяться способи найрізноманітніші, їх є багато, але який «подіє» в умовах на якийсь час випущеної з–під контролю України? Отже, впродовж півроку, від часу інтронізації, РПЦ намацувала український ґрунт. Які висновки зробив патріарх–інтелектуал з тих «досліджень» і якими тепер будуть його дії — побачимо вже незабаром.
«Усі там будемо». Але яким буде перехід «туди» наш і наших найближчих? Ось, приміром, відділення гематології однієї зі столичних лікарень. Це «відділення смертників» —тут щодня двоє–троє покидають білий світ. Смерть приходить переважно вночі. А якщо вдень, то довколишні її також не відразу помічають. От, зі станції переливання крові вертається жінка з двома пластиковими пакунками червоної рідини: лікар сказав, що її смертельно хворому чоловікові потрібне термінове переливання. Заходить у палату —а чоловік уже півгодини як тихенько помер. Ніхто не помітив: гадали, приліг подрімати. Жінка кидає кров на підлогу, з криком біжить коридором до лікаря, лається, що не вгледіли. А померлий знову на самоті. Може, й справді, не потрібна йому ніяка молитва, бо від нього залишилося тільки тіло, що за кілька днів почне розкладатися?
«Ось, знову зранку встав — і вже перевтомлений. Ніби і їм добре, і сплю достатньо, і щойно з відпустки. П’ю вітаміни, ковтаю стимулятори, соками запиваю — а сили немає... Що робити, не знаю!» — таке часто можна почути нині. Брак духовної сили призводить до душевного та фізичного безсилля, притягує хвороби. Як навчитися здобувати та зберігати внутрішню позитивну силу? А вона дається нам через смирення, тобто через невипромінювання зла. Не просто через невчинення його, а саме через невипромінення, через прийняття ближніх та обставин життя такими, які вони є. Наприклад, я запланував прогулянку, а надворі дощ. Чи припиниться він від того, що я у відчаї «битимуся головою об стіну» — гніватимусь, тривожитимусь, ображатимуся? Ні, до того дощу додасться ще й мій зіпсований настрій. У гіршому випадку — інфаркт міокарда. Воно мені треба? Ні, краще прийняти ці обставини з миром і діяти адекватно. У даному разі — прихопити з собою парасольку і з романтичним настроєм прогулятися під шум дощу.
Народившись в Англії і отримавши блискучу теологічну освіту, він переїхав в Україну й рівно половину свого життя присвятив перекладам Біблії та християнських першоджерел українською. Лише завдяки його особистим зусиллям в Україну повернулася «оновленою» та виправленою Острозька Біблія — це перше повне слов’янське Святе Письмо, надруковане в 1581 році за активної підтримки князя Острозького. По суті, Острозька Біблія — це канонічний збір текстів, який дозволив інтелектуально відродитися всім слов’янським церквам, що сповідують східний обряд. Наприклад, її текст, перевиданий у Москві 1751 року, став основою для Синодальної Біблії, або Єлисаветівської.
«Земля церкви. Справа в суді» — цю, здавалося б, застарілу табличку не поспішає прибирати з обійстя родина Фадєєвих — отець Олександр, ієрей Української православної церкви (КП), його дружина Олена і двоє дітей — Макар і Варвара. Так, про всяк випадок.
Близнюки–брати — московський уряд і Московський патріархат за всю історію співжиття ніколи не мали різних цілей. Мета у них одна, і вона прочитується крізь усі історичні й сучасні хитро–дитинні «відволікаючі моменти». Утім якою є мета частини Російської православної церкви в Україні?
