Ліндсей Лохан, здається, так звикла постійно перебувати в центрі уваги правоохоронних органів, що зумисне шукає пригод на свою голову. Здавалося б, усе було прекрасно — попри її скандальний імідж (а може, саме завдяки йому), Ліндсі отримала роль Елізабет Тейлор у фільмі про леге­нду Голлівуду. Але кр­и­ти­ки фільм «Ліз і Дік» розкритикували, особливо «проїхавшись» по акто­рсь­ких та­ла­нтах Лохан. А потім додалися сімейні проблеми — з’ясувалося, що у Ліндсей є 17–річна сестра по батькові, про яку вона ніколи не знала. В ефірі одного з телешоу така собі Ешлі Горн заявила, що її мама зустрічалася з Майклом Лоханом, коли той уже був одружений із матір’ю Ліндсі. Тест на ДНК підтвердив: Ешлі сп­равді Майклова дочка.

Режисер «Шерлока Холмса» Гай Річі знову став батьком. Як повідомляє газета «Сан», днями його 30–річна подруга Джекі Ейнслі народила авторові доньку. Для 44–річного Річі це вже четверта (і третя біологічна) дитина. У вересні минулого року у них із Джекі народився син Рафаель, а від колишньої дружини Мадонни, з якою він прожив у шлюбі вісім років, Гай має 11–річного сина Рокко та 6–річного Девіда — його екс–подружжя всиновило.

Дружина каже чоловікові:

— До весілля ти називав мене королевою. А тепер — ні...

— Тепер я став республіканцем!

Сьогодні — останнє пленарне засідання Верховної Ради VI скликання. «Дембельський акорд» передбачає не лише фотографування й фуршети, а й розгляд кількох важливих законопроектів, зокрема про 15–відсотковий податок на продаж валюти, про обрання та звільнення суддів та ін.

Не будемо вдаватися до зайвих реверансів — ця Рада не заслуговує на жодну поблажливість. Скажемо прямо: VI скликання стало найгіршим в історії українського парламентаризму. Власне, депутати, що відходять у минуле, обома руками доклалися до його — парламентаризму — знищення. У Раді–6 було найбільше бійок, і вони були найбрутальнішими та найкривавішими. За різними підрахунками, в цій Раді перейшли до інших фракцій чи іншої більшості від 80 до 100 депутатів, якщо брати до уваги волевиявлення виборців 30 вересня 2007 року. Власне, саме Рада–6 додала в політичний лексикон термін «тушка», і вартість цих «тушок» сягала $1,5–2 млн. «поштучно». А ще ж на певні голосування купували цілі фракції оптом. Ця Рада благословила здачу величезного шматка української території Росії принаймні до 2042 року (а де флот — там і пропагандистський вплив на всю країну). Саме цей парламент оточив себе потужними залізними парканами, аби убезпечитися від гніву вуличних маніфестацій, та поновлював ці огорожі після руйнувань. Парламент, що починав із «помаранчевої» більшості, відповідно до сьогочасної кон’юнктури змінив двох спікерів, двох прем’єрів і закінчив як ганебний заповідник застою, де в «регіоналів» марно випитувати, як вони голосуватимуть через тиждень або навіть через годину — адже це вирішують не вони, а стратеги й тактики на вулиці Банковій, тоді як нардепи–«більшовики» «на чергуванні» лише тиснуть кнопки «за себе й за того хлопця», втілюючи в життя помахи руки Михайла Чечетова. Рада–6 стала справжньою «шісткою» в руках виконавчої влади.

Давайте–но на прощання оглянемо етапи її «великої дороги».

27 квітня 2010 року, всупереч рекомендаціям профільних комітетів, «регіональна» коаліція зібралася ратифікувати так звані харківські угоди, підписані Віктором Януковичем та президентом Росії Дмитром Медведєвим. Згідно з цим документом, термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі продовжено з 2017 до 2042 року з автоматичною пролонгацією на 5 років в обмін на здешевлення для України російського газу (якого чекають і досі).

Учора Президент Янукович підписав указ про відставку Прем’єра Миколи Азарова, що потягнуло за собою відставку всього Кабінету Міністрів. Водночас урядовці лишаються виконувати обов’язки до призначення нового КМ.

До снігопадів як не готуйся, а в нас вони все одно «приходять несподівано». Учора в Києві можна було спостерігати, як швидко утворюються замети і, відповідно, автомобільні корки на дорогах. До вечора замети виросли до 10 сантиметрів. Снігоочисну техніку «УМ» таки помітила. Здогадайтеся з першого разу, де. Так, на вулиці Грушевського, біля Кабінету Міністрів.

Це ще один приклад сміливої і грубої афери, типової для нашої країни, коли зацікавлена група людей створює фіктивну фірму або ж таку, справжні задачі якої далекі від заявлених, і під патронатом найвищих державних чиновників розкрадає землі, бю­джетні кошти, історичні пам’ятки. Пролобійований Московським патріархатом проект «музей Десятинної церкви», за задумом, мусив стати юридичним прикриттям для зведення на місці руїн церкви князя Володимира сучасного собору УПЦ МП iз подальшим захопленням заповідної Старокиївської гори і розбудовою тут грандіозного монастиря та іконописної школи. Найвища амбіція — «приватизувати» сакральне місце, яке зараз є пам’яткою національного значення.

Складається враження, що хтось сильний і впливовий підганяє батогом виконавців. За інформацією світських співробітників музею, його церковне керівництво говорило, що на «об’єкт» днями вже заїде будівельна техніка. «Об’єкт» — це законсервовані археологами руїни фундаменту Десятинної церкви.