Як пригадує 24–річний Євген Буяновер, різна живність вабила його ще змалечку. Цим насамперед завдячує своїй бабусі. Жила вона у приватному будинку практично у центрі Дніпропетровська, але на своєму невеличкому подвір’ї все ж намагалася мати якусь живність. То курчат заведе, щоб Женя міг за ними спостерігати, то кошенят... Внука ж це захоплювало настільки, що іншого життя для себе вже не уявляв.

Хоч і намагалося керівництво ФФУ внести інтригу у вибори головного тренера національної збірної, однак неприїзд шведа Свена–Йорана Ерікссона на вчорашній виконком, перенесений із понеділка, зробив кандидатуру Михайла Фоменка фактично безальтернативною. Зрештою він отримав одностайну підтримку.

Контракт із 64–річним спеціалістом, який останні кілька місяців очолював тренерську раду ФФУ, підписали за системою «1+2». «Перед збірною стоїть завдання досягти максимально результату у відборі на чемпіонат світу–2014. По закінченні першого року співпраці Фоменко буде звітувати про виконану роботу, і якщо результати задовольнять представників виконкому, ми пролонгуємо договір», — пояснив умови контракту президент ФФУ Анатолій Коньков. Інші деталі домовленостей розголошувати відмовився, пославшись на конфіденційність.

Державна податкова служба закликала співвітчизників, які підзаробляють на новорічні свята Дідами Морозами та Снігуроньками, «не забути сплатити податок на доходи». Такий заклик прес–служба ДПС розповсюдила через інформагенцію УНІАН. Майже всі «ряжені», виходить так, працюють у сфері розваг, а отже, мусять сплатити податок на дохід iз фізичних осіб. Не можна сказати, що це буде значна бюджетонаповнююча стаття, але все–таки...

Новий рік уже за кілька кроків. Свято повсюди нагадує про себе яскравими ліхтариками на ялинках, «аншлагами» в подарункових крамницях і продуктових супермаркетах. Готуємось... Продумуємо святкове меню, протираємо келихи для шампанського, нотуємо список бажань «під ялинку». Концентроване святкове піднесення повністю захоплює нашу увагу, і ось 12 ударів відлунало, тости закінчилися, а залишки традиційного олів’є і головний біль після солодких бульбашок iз фужера свідчать про те, що життя триває. Тільки розпочинати трудовий ранок нелегко: на ваги стати лячно («перебрали» делікатесів), обличчя пожмакане, настрій кульгає, і немає сили зібрати себе докупи. Однак таке очікуване свято можна зустріти і без шкоди для здоров’я. Як це зробити, «УМ» запитала у фахівців.

Протягом 2012–го автор цих рядків прослухав 1230 платівок, випущених саме цього року: в більшості випадків це були повноцінні (студійні) релізи, «розбавлені» невеличкою кількістю максі–синглів, збірників та «живих» альбомів. Я не впевнений, чи згадана цифра дає мені змогу робити остаточні висновки, проте на більш–менш ґрунтовні судження, мабуть, напрацьовано. Тож головний із–поміж висновків–вироків такий: загалом у світовій поп–музиці тривають усі тенденції минулого десятиліття, що характеризувалося художньою компілятивністю, несвіжістю, самоповтором і цитуванням, браком яскравих новачків та оригінальних замислів…

Відбулася чергова щорічна конференція Академії наук вищої школи України — всеукраїнської громадської наукової організації, яка об’єднує понад 300 провідних учених, що працюють у ВНЗ нашої держави. Цього року її було присвячено 20–річчю академії, установчі збори якої відбулися 27 листопада 1992 року. В конференції взяли участь 104 науковці, які представляли головні університетські центри держави (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу, Запоріжжя, Чернівці, Ужгород, Івано–Франківськ, Сімферополь) й увесь спектр наукових досліджень, що розвиваються в державі. У залі вченої ради КНУ ім. Шевченка зібралися учені різних поколінь (від 93–річного математика В’ячеслава Добровольського й до 36–річного політолога Івана Монолатія), у тому числі й восьмеро з 50 тих професорів, хто засновував академію 20 років тому. На жаль, час невблаганний, і більшості академіків–засновників, у тому числі й ініціатора i першого президента академії, відомого вченого–фізика Віталія Стріхи, вже немає з нами...

Нещодавно на Камерній сцені Національного театру імені Івана Франка незвичайне дійство влаштували вихованці та педколектив київської гімназії №56. День наро­дження навчального закладу, історія діяльності якого започаткована ще 1882 року, відзначили урочистою презентацією посібника «Інновації в сучасній школі у контексті педагогічних культур», який підготували разом з інститутами педагогіки НАПН України та інноваційних технологій і змісту освіти МОН, Київським лінгвістичним університетом, управлінням освіти Печерської райдержадміністрації Києва та Державною науково–педагогічною бібліотекою імені Василя Сухомлинського і видали за підтримки держпідприємства «Мистецький арсенал».

Рік, що минає, змусив Андрія Білоуса ще раз пересвідчитися у беззаперечності деяких відомих істин. По­перше, «ніколи не кажи «ніколи» — це універсальний девіз, про який варто пам’ятати завжди. По­друге, парадокси в нашому житті таки трапляються. Колись випускник акторського курсу Андрій Білоус прийшов до Молодого театру влаштовуватися на роботу. Але художній керівник Станіслав Мойсеєв йому відмовив. Тодішні емоції Білоуса зрозумілі — цей театр на Прорізній він, що називається, обходив десятою дорогою. Коли ж цього літа Станіслава Мойсеєва делегували керувати Національним театром імені Франка, виконувачем обов’язки керівника Молодого театру призначили... Андрія Білоуса. Одному з найактивніших українських режисерів — Білоус ставив вистави у Театрі драми і комедії, «Сузір’ї», Новому театрі на Печерську та багатьох інших — довелося познайомитися з особливостями театрального механізму, опанувати адміністративні функції і зрозуміти, чим «дихає» цей театр, що є одним із найпопулярніших у столиці. І хоча ця адаптація ще не завершилася, сьогодні Білоус уже знаходить час і для творчих планів. У Театрі драми і комедії запланована прем’єра його постановки за Аристофаном «Чого хочуть жінки?», що стосується Молодого театру — то й тут у нього вже визріло кілька ідей...