Україна — це вінок із рути, над якою світять заплакані зорі. Так писав Степан Васильченко в повісті «В бур’янах». Гірко думати, що навіть зорі плачуть над нашим народом. Чому так багато недобрих, лукавих людей, що всю свою лють і ненависть спрямовують на тих, хто любить свій край? Чому вони такі жорстокі щодо нашого Президента? Відповідь коротка і ясна. Духовність, саме духовність їм на заваді. Президент Ющенко щирим серцем і душею старається повернути нам ту людську пам’ять, влити в наші душі світло правди, любові й добра. А ті, в кого немає нічого святого, не тіштеся награбованими грошима, з собою в могилу їх не заберете, візьмете тільки зневажливе слово, яким охрестить вас народ, — «окаянні». З тим прийдете на суд Божий.

Чекаємо на 2010 рік, який східні календарі пов’язують із великою кішкою. За давньокитайським календарем цей рік — рік Металу й Тигра (Ген–Інь), за тюрсько–монгольським — рік Білого тигра (барса).

У далекому 1961 році я купив (тоді висловлювалися «достал») холодильник «Днепр 3» Дніпропетровського заводу. Ми часто чи то за звичкою, чи за традицією, а можливо, і через нашу бідність хвалимо закордонне, бо воно краще — поцяцьковане–підмальоване, і водночас забуваємо дати оцінку своїй вітчизняній продукції...

Довідавшись, що в неділю, 25 жовтня цього року, в нашому місті відбудеться фестиваль «Рок–Січ», мене заінтригувала його назва, я вирішив піти на концерт, щоб почути якусь гарну пісню й розвеселити свою душу в цей час, коли на пост Президента України вже лізуть усі, кому не ліньки, хто має гроші, щоб обдурити людей і відібрати хоч кількасот чи кілька тисяч голосів виборців від кандидата, який може насправді вивести наш народ на шлях духовного зростання й справжнього, а не обіцяного покращення добробуту народу.

Майдан 2004 року дав нам, народу України, можливість стати українцями у великій державі. Ми обрали Народного Президента. Але замість того, щоб допомагати йому розбудовувати демократичну самодостатню державу, ми склали руки, очікуючи, що на нас впаде манна небесна. А вже через деякий час давай лаяти його, звинувачуючи в усіх можливих і неможливих гріхах. Чому б ні? Адже це конкретна людина, а не аморфний парламент чи уряд, та й себе ж, милого, не будеш винити.

Знаменною подією в національному державотворенні став Майдан 2004 року, який, безперечно, постав із доби козаччини, доби Української Повстанської Армії. Характерно, що на всіх цих історичних етапах національного визволення гасло боротьби було єдине: за Бога, за правду, за Україну!

Нас усіх, давніх передплатників улюбленої газети «Україна молода», не те що здивувало (бо від пана Портнова можна всього сподіватися), а просто обурило нахабство його адвоката, Олени Ісаєвської, яка насмілилась абсолютно безпідставно приклеїти прикметник «кишенькова» до газети, що має чи не найбільший наклад в Україні серед україномовних газет, та, поза сумнівами, найбільшу популярність і визнання! Мабуть, відчуваючи свою власну кишеньковість, вона прагнула перекинути цей неприємний епітет на газету, що стоїть кісткою в горлі фракції, яку бундючно представляє пан Портнов.