Ці кошти і справді немалі. Згідно із «Програмою забезпечення Дніпропетровської області насінням і продовольчим зерном до врожаю 2004 року», прийнятою обласною радою народних депутатів 18 липня, на стабілізацію цін та підтримку сільгоспвиробника було спрямовано 5 мільйонів 995 тисяч гривень, з яких 1,5 мільйона призначалося для закупівлі насіння озимих сортів пшениці. Як запевняв у своєму зверненні на адресу депутатів начальник управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації Олександр Любович, за допомогою саме такої суми можна було хоча б призупинити негативні тенденції в галузі.

Хліб у Сумах мав подорожчати ще з суботи, але вчора мешканці міста ще бачили в магазинах звичні старі цінники. Як пояснили «УМ» в облуправлінні торгівлі, в області нараховується вісім великих хлібопекарських підприємств та близько сорока п'яти дрібних, жодне з яких, окрім ВАТ «Сумський хлібокомбінат», про підвищення цін на хлібобулочні вироби ще не заявляло. Поки що про наміри ВАТ «Сумський хлібокомбінат» підвищити ціни голова спостережної ради Сергій Колесник заявив ще минулого тижня. Продиктовано це, за його словами, причинами об'єктивними: зросла вартість зерна — його доводиться закуповувати нині по 1200 гривень за тонну. Отож керівництво ВАТ, повідомив Сергій Колесник, звернулося до міської та обласної влади з пропозицією про підвищення цін. Вона була підтримана.

Фахівці підрахували: на оновлення сільськогосподарської техніки хлібороби Полтавщини мають витрачати щонайменше 250 мільйонів гривень на рік. Реально ж нашкребли, скажімо, в цьому році аж... 42 мільйони. І це при тому, що «розбивали скарбничку» минулого, найурожайнішого за останнє десятиліття, року. А що буде в наступному, фінансове підгрунтя якого підірване катастрофічними втратами озимини? Надто за умов, коли, за офіційними даними облсільгоспуправління, 80 відсотків тракторів, од 82 до 88 відсотків кормо-, буряко- і зернозбиральних комбайнів, а також 92 відсотки культиваторів і сівалок, які перебувають на балансі господарств, уже відпрацювали свої амортизаційні строки. Тримаються вони, як кажуть, лише на чесному слові, «приперченому» не найвишуканішими репліками механізаторів, котрим доводиться ледь не щодня ремонтувати згадані розвалюхи.

Плекати сою на Закарпатті збирається ужгородський міський голова Віктор Погорєлов укупі з... мером Москви Юрієм Лужковим. Принаймні саме це є предметом перемовин, які провадили днями в Москві вищезгадані міські керівники. Варто зазначити, що разом із Погорєловим гострі проблеми модерного соївництва обговорював (чи благословляв?) у російській столиці й батюшка — настоятель ужгородського Хрестовоздвиженського собору отець Димитрій Сидор.

Сьогодні всілякою привізною екзотикою українця не здивуєш. Але, мабуть, не кожен знає, що зелену заморську ягоду розміром із гусяче яйце і зі смаком суниці, агруса й навіть дині культивують у Криму, де завод-радгосп «Лівадія» спеціалізується на промисловому розведенні ківі. Масштаб незначний — усього одна дослідна ділянка на відкритому грунті площею менше гектара. Але, як кажуть, це тільки початок. Опікуються вихідцем із Нової Зеландії (саме так, хоча в Європі рослину називають китайським агрусом) на Південному березі Криму вже четвертий рік поспіль. Торік, наприклад, у тій же «Лівадії» зібрали понад півтонни соковитих плодів. Цьогоріч, як поділився з кореспондентом «УМ» головний агроном господарства Володимир Суглобов, очікують не менший урожай.Частиною його у вигляді натуроплати розрахуються з робітниками радгоспу-заводу, решту реалізують місцевим санаторіям.

За останні два тижні хліб в Україні подорожчав на 20—30 копійок. Місцями, як-от в Ужгороді, ціни сягали взагалі аж трьох гривень. І рано тішитися, якщо вашу область загальноукраїнська тенденція оминула — значить, місцеві пекарі тримаються з останніх сил, які ось-ось мають здати. Хвиля подорожчання шириться стихійно і безпосередньо залежить від волі місцевої влади, оскільки центральна (Кабмін) досі воліла за краще відмежуватися від соціально вибухової проблеми. Щоправда, учора в уряді Януковича під головуванням першого віце-прем'єра Миколи Азарова відбулася нарада з хлібного питання. На якій, однак, не домовилися ні до чого кращого, ніж повернутися до цієї теми пізніше — після восьмого листопада. Тим часом, схоже, на цей раз аграрним керманичам не втриматися в кріслі. Як повідомило «Інтерфаксу-Українi» інформоване джерело в КМУ, віце-прем'єр з питань АПК Іван Кириленко незабаром може піти на пониження — у «сільські» міністри. Тоді як міністра агрополітики Сергія Рижука відпустять на голову рідної Житомирської облдержадміністрації.

«Ловись, рибко, велика і маленька!» — мабуть, саме так цього року примовляли службовці з Державного департаменту рибного господарства Міністерства агрополітики, бо з січня до серпня в Україні виловили таки чимало: майже 170 тисяч тонн риби та морепродуктів. Як розповів начальник держдепартаменту Сергій Алимов, попит на «дари річок і морів», зокрема й консервовані, сьогодні прямо пропорційний купівельній спроможності населення. Щоправда, за останні роки у покупців великою пошаною користуються дешеві сорти рибки: кілька, тюлька, хамса. Натомість червона та біла морська риба, така як палтус чи сьомга, користується все меншою популярністю через її дороговизну.

За пару тижнiв ми святкуватимемо День працівника сільського господарства. Чи горюватимемо у цей день. Навіть не знаю, яке слово більше пасує до року, що минає. По всіх областях України, по всіх районах, селах і містечках уже підтягують із «глибинки» позитивний досвід, розшукують передовиків, вигадують, яким надбанням можна пишатися. Яким? Якщо всі в скруті, вихід із якої лежить або на дні пляшки, або, як в анекдоті, через аеропорт «Бориспіль». Замість невеселих передсвяткових роздумів хочу запропонувати листа від одного з досвідчених київських керівників. Цей лист надійшов не сьогодні і не вчора, а, здається, навесні, не суть важливо. Автор, який сьогодні перебуває на пенсії, просив не вказувати його прізвище, напрочуд точно зміг висловити те накипіле, що пече душу сільським керівникам, які могли давати лад людям і землі в радянський час, а сьогодні, коли їм начебто розв'язали руки, чомусь не можуть.

Постійні читачі «УМ» пам'ятають публікацію нашої газети про непрості екологічні умови, в яких живуть мешканці села Довжик Липоводолинського району Сумської області, що сусідує з полтавським Куличихінським нафтогазовим родовищем. Того самого, навколо якого в колодязях замість води люди черпають газоконденсат — «кандьор». У результаті публікації на запит обраного від Липової Долини нардепа Івана Рішняка, НАК «Нафтогаз України» відреагував на статтю черговою перевіркою.

Українська державна насіннєва інспекція, користуючись скрутною ситуацією із продовольчою пшеницею і насінням, безсоромно «накручує» на посівному матеріалі «ліві» кошти. Принаймні у цьому її звинувачує Антимонопольний комітет, який періодично моніторить усі організації, що прямо чи опосередковано можуть впливати на цінову ситуацію на ринку зерна. За результатами перевірок Укрдержнасінінспекції та її відділень, які фактично займають монопольне становище на ринку послуг із сертифікації насіннєвого матеріалу, АМКУ визначив, що, будучи неприбутковими організаціями, інспекції все ж включають у вартість своїх послуг прибуток.