«Незлим тихим словом» згадував 3 квітня гуртожиток заводу «Ленінська кузня» (вулиця Сурикова, 5) і «помаранчеву» владу, і «Юлін добробут». Не було ще й дев’ятої ранку, коли мешканці гуртожитку вишикувались на прохідній, готуючись зустріти незваних, але очікуваних гостей — судових виконавців. Останні мали прийти по «душі» восьми родин, яких прирекли на примусове виселення. Кілька кремезних хлопців у чорному з написами «Охорона» мляво тупцювали поміж людьми і спочатку намагались перевіряти документи у тих, хто заходив до приміщення. Втім кореспонденти «УМ» їх проігнорували. Проштовхавшись у самісіньку гущавину подій, ми дізнались про таке.

Учора кияни знову мали прикрості з пересуванням по місту. Цього разу — не через Буша, хоча причина — десь близько, в районі Північноатлантичного альянсу. АнтиНАТОвські настрої Партії регіонів спонукали членів цієї політичної сили покласти свої месиджі на музику. Тож у центрі столиці, на Майдані незалежності, відбулися мітинг і концерт на тему напрямку, в якому мусить рухатися Україна. На мітингу НАТО ганьбив Янукович, і через таку поважну програму заходів рух на Хрещатику було частково перекрито.

Розмови про конституційну реформу включають два дискурси: що і як реформувати. При цьому «як» навіть відсуває на другий план «що», адже проведення загальноукраїнського референдуму, на якому наполягає Віктор Ющенко, означатиме: гра відбувається за його сценарієм. Якщо референдуму не буде — гору візьмуть сили, які всіляко опираються посиленню президентських позицій. Тепер стосовно «що». Тут нібито все ясно, як Божий день, але й водночас не ясно нічого. Ясно, що закон №2222, підписаний Леонідом Кучмою просто в сесійній залі 8 грудня 2004 року, «зробив» дуже погану реформу. Не ясно, над чим зараз працює створена Ющенком Конституційна рада. Ясно, що камінь спотикання — вага президентських та прем’єрських повноважень. Не ясно, наскільки радикальних заходів готова вжити для відстоювання своєї позиції кожна сторона. А тим часом, як заявила в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Юлія Тимошенко, «абсурдно, коли країною керують дві посадові особи — Президент і Прем’єр–міністр — із практично однаковими функціями і повноваженнями».

Про столичну культуру ми говоритимемо не у «високому» сенсі цього слова, а у «прикладному». Тобто про приміщення мистецьких закладів, на які час від часу скоюють напади рейдери, про їхні стіни–вікна–двері, бо «даху» в української культури, на жаль, нема. Цим матеріалом хочеться підсумувати сказане раніше про боротьбу інтелігенції з новим всепожираючим капіталізмом, а також торкнутись питання про те, куди і до кого в першу чергу звертатимуться постраждалі — митці і не тільки.

Років півтора тому «Дзеркало тижня» устругнуло несподівану штуку: надрукувало любовного листа своєї читачки. «Зазвичай ми так не робимо, — пояснювало «ДТ», — але цього разу всі ми почувались дуже зворушеними». Я теж почувалася зворушеною, читаючи чужу оповідь про нерозділене кохання. Добірна українська мова, стиль а–ля Анні Ерно, правда життя і... кінцівка у дусі російського шоу «Клуб колишніх дружин»: треба ЙОГО пробачити, відпустити і відкрити серце новому коханню.

Образ водія «маршрутки» (з цигаркою та лайкою в зубах, слухача «Шансону», відвертого хама, а подекуди — й п’яниці) стає таким же хрестоматійним, як і образ радянської продавщиці. Звісно, всі люди — різні, та переважають чомусь завжди ті, хто бере участь у формуванні певного стереотипу. Не раз була свідком того, як у розпалі «їздових дискусій» розлючені пасажири кидали погрозу поскаржитися керівництву перевізників. Водії ніколи не переймалися перспективою заробити догану абощо. Як, мабуть, і перспективою втратити роботу взагалі: якщо не на цьому, так на іншому маршруті обов’язково знайдуться рекрутери, які наймуть зайву пару рук крутити кермо. Та якось лайка припинилась після пророцтва: от ліквідують вас, «маршруточників», взагалі, будете тоді знати... Вочевидь, «взагалі» — слово в даній ситуації магічне. Все–таки відмова від такого бізнесу створить проблему — як для приватників, так і для армії вже найнятих на роботу водіїв. Та головне тут те, чи створить це проблему для киян?

Відтепер буде так: у білому їдеш — далі будеш. На зекономлені кошти. Бо білими стануть комунальні «маршрутки», а вони дешевші за приватні. Так розпорядився перший заступник голови КМДА Денис Басс. Захід цей покликаний створити зручні умови для пасажирів, які орієнтуватимуться у вартості проїзду за кольором «маршруток», пише газета «Хрещатик».

Боротьба за православну церкву, щойно відбудовану чи лише заплановану, в теперішній Україні зазвичай відбувається по лінії Київський — Московський патріархат. Проте ця історія цікавіша з огляду на те, що в ній досить дивно поводить себе світська влада, яка сподівається на власний зиск. «Любовний трикутник» стає, таким чином, чотирикутником, але й це ще не найбільш пікантний момент. Чи не вперше за останні роки культовий об’єкт фактично виставляють на продаж, тож хто більше за нього заплатить, той і отримає церкву. Радянська влада нищила храми, нинішня ж стоїть на тих позиціях, що продавати краще, ніж руйнувати. Отже, лот номер один — церква святої Катерини Великомучениці на території Державного історико–меморіального Лук’янівського заповідника.

24 березня ввечері до приміщення Товариства політв’язнів та репресованих (вулиця Межигірська, 17/6) увірвалися з півтора десятка «бандитів», реконструює для «УМ» події дня Василь Овсієнко — політв’язень радянських часів та член Гельсінської групи з 1978 року. «В них, розумієте, зовсім інша культура, точніше, відсутність будь–якої культури. Що їм до тих політв’язнів, вони навіть їхніх імен ніколи не чули...» «Бандити» тицьнули членам Товариства якогось папірця (ба, навіть не дали його як слід роздивитись), з якого останні зрозуміли лише те, що їхнє приміщення, в якому вони знаходяться вже 15 років (і нещодавно продовжили термін оренди ще на «п’ятирічку»), продано іншій структурі.

Як і прогнозувала «УМ», позавчора ввечері Віктор Ющенко видав указ про тимчасове відсторонення Леоніда Черновецького з однієї з його посад — глави Київської міської державної адміністрації. Столичний мер у своїй заяві просив про десять днів перепочинку від «наклепників», Президент же встановив інший термін — 15 днів. Саме стільки часу триватиме службове розслідування і працюватиме комісія, яка вивчить діяльність Черновецького і, слід думати, обвинувачення, висунуті мерові Кабміном. З учорашнього дня обов’язки глави КМДА виконує віце–мер Анатолій Голубченко.