Якби 59–річний коломиєць, котрий раніше переніс два інсульти, міг спрогнозувати наміри підступної незнайомки, то, звісно ж, відмовився б від її улесливих послуг. Та прозріння прийшло занадто пізно. Після нетривалого перебування на свіжому повітрі біля під’їзду багатоповерхового будинку немічний чоловік почав неквапом підніматися до своєї квартири. На сходовій клітці його наздогнала якась жінка і приязно запропонувала свою допомогу. Коли обоє переступили поріг помешкання, спритна «добродійка», залишивши свого «підопічного», почала нишпорити по квартирі. Надибавши на шкатулку з ювелірними виробами, висипала її вміст у свою сумочку й зникла. Ошелешений господар не тільки не зміг протистояти крадіжці, а й лише наступного дня спромігся сказати дружині про оказію.

Сезон відпочинку на заповідних Шацьких озерах розпочався з приємної події — у червні урочисто відкрито нову дорогу до урочища Гряда на Світязі. Саме тут, на цьому мальовничому березі волинської перлини, розташовано найбільше баз відпочинку. Але доїхати сюди було вельми непросто. Два кілометри пекельного шляху, як називали його водії, відтепер туристи долають без проблем, бо нова дорога відповідає євростандартам. До осені обіцяно збудувати такі ж автошляхи до кількох сіл на березі озера, куди теж люблять їздити на відпочинок туристи.

Після тривалих дощів і злив у суботу, коли в Опішному відзначали Національний день гончаря, на численних гостей, як кажуть, і не капнуло. Тож довгоочікуване сонечко сприяло гарному настрою. Хоча навіть дощі не завадили «Здвигу–2011». Усі його заходи, які «УМ» уже анонсувала, відбувалися у визначені терміни, частину з них тільки довелося перенести з відкритих майданчиків у приміщення. Вінець же масштабного дійства — День гончаря — вирував у підпорядкованому тамтешньому Національному музею–заповіднику українського гончарства Центрі духовного розвитку та довкола нього. За формою він нагадував наші традиційні етнозабави, за змістом же відрізнявся від більшості з них. Передовсім тому, що чимало ініціаторів подібних дійств лише бавляться в українськість, а в Опішному живуть нею. Тож, зізнавалися на урочистому відкритті свята гості з Німеччини, США, Росії, Норвегії, саме сюди вони приїздять по «справжню» Україну знову і знову.

Напередодні Євро–2012 донецька влада всерйоз замислилася над природними потребами донеччан і потенційних гостей шахтарської столиці й провела тендер на придбання євротуалетів, або, як iще їх називають, санітарно–гігієнічних комплексів. Перші два чеськi комплекси — для чоловіків та жінок — презентували в Центральному парку культури та відпочинку імені Щербакова.

Позавчора 75–річний господар приватного обійстя, що в Ленінському районі Полтави, заліз на вишню, щоб зібрати особливо рясний у цьому році врожай згаданих ягід. Дружина йому допомагала, стоячи на землі. Тож пригадує: після того як чоловік подав наповнене відро, вона ще й нагадала йому про необхідність бути обережним. Та не встигла відійти навіть на кілька метрів, як почула крик і шум: господар упав iз дерева просто на гострі наконечники штирів металевої огорожі...

Чернігівщина має яскраву і багатовікову історію. Край, що виріс над Десною і має всесвітньо відомі перлини, освячені іменами видатних людей свого часу, — узяти хоча б древній Чернігів та Новгород–Сіверський, Качанівку чи Седнів, героїчний і трагічний Батурин і літописні Прилуки. Аби вітри часу не здули історію із чернігівських земель, аби дощі не змивали пам’ять зi старовинних місць малої держави, земляками–однодумцями чернігівського краю випущена книга–путівник «Сіверські скрижалі» — чаша історії, зачерпана з річкових вод Десни.

Минулого тижня в Маріуполі був зареєстрований ще один випадок захворювання на холеру. Холерний вібріон виявили у маріупольця, який не мав постійного місця проживання. Хворого госпіталізовано до холерного госпіталю і проводять відповідне лікування.

Кілька харківських пам’ятників наразі нагадують велетенські шахові фігури, які застигли в очікуванні вирішальних ходів. Одні з них кардинально переставлять, іншими пожертвують узагалі. Найбільше не пощастило у процесі «великого переселення» монументу Незалежності, спорудженому на площі Рози Люксембург десять років тому. У серпні біля його підніжжя головне державне свято України відзначатимуть востаннє, а вже наступного року ці ж урочистості проходитимуть на іншому майдані й з новим пам’ятником. Днями фахівці з містобудування затвердили ескіз монумента, спорудити який обіцяють на площі Конституції до початку Євро–2012, прибравши звідти пам’ятник, зведений на честь проголошення радянської влади в Україні. Останній, у свою чергу, керівники міста обіцяють перевезти до парку в районі ХТЗ, який назвуть сквером Радянської України.

Майже впродовж місяця в містах та селах Хмельницької та Рівненської областей проходили громадські слухання стосовно добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Як звітує національна компанія «Енергоатом», загалом у слуханнях взяли участь понад 3,5 тисячі осіб, які проживають у 30–кілометровій зоні спостереження ХАЕС. Навіть незважаючи на те, що чимала кількість цих людей була штучно звезена сільськими головами на прохання «вищестоящих» органів влади (до речі, безкоштовними автобусами Хмельницької «атомки»), на більшості слухань, принаймні у Рівненській області, люди висловились категорично проти добудови ще двох блоків на ХАЕС.

Не хотілося б у цій статті писати про те, що нові блоки Хмельницької АЕС планують будувати на бетонних конструкціях, що вже простояли десятки років без консервації, що ці блоки є морально застарілими, адже спроектовані у 90–х роках ХХ століття, а коштують дорожче, ніж нові, що існуватиме проблема утилізації низькоактивних стічних вод, які продукуються на атомних станціях, зрештою, я не є фізиком–ядерником, щоб робити ті чи інші висновки стосовно надійності цих блоків. Хотілося б написати про деякі моменти, щодо яких можна зробити певні зауваження і не будучи спеціалістом у галузі атомної енергетики, а лише керуючись здоровим глуздом.

До Харкова може повернутися його єдиний теплохід, який ціле десятиріччя курсував міськими ріками, а шість років тому згорів за таємничих обставин. Де увесь цей час перебувало пошкоджене вогнем судно, наразі не відомо. За однією з версій, «Ластівочка» була відремонтована і тепер «служить» як плавальний засіб в одному з будинків відпочинку на Печенізькому водосховищі. За іншою, її вже давно розпиляли й здали на металобрухт. Але оскільки днями мер міста Геннадій Кернес, відкриваючи для річних прогулянок нову човнову станцію, пообіцяв повернути Харкову ще й не забутий теплохід, то доля обгорілої «Ластівочки», схоже, склалася не настільки трагічно.