...«Якби мені п’ять років тому сказали, що ми говоритимемо про історичну відповідальність Німеччини й у німецькому Бундестазі буде така дискусія, я б не повірила

Революція гідності надихнула громадськість на здійснення змін у всіх сферах життя українського суспільства. До цих змін долучилися й школярі. Я ще у восьмому класі замислився над тим, а що можемо зробити ми, молоді.

На східному фронті гинуть воїни, захищаючи Україну... Яку і чию Україну?

Кремлівські пропагандисти сьогодні не гребують нічим, витягують на світ Божий різних оракулів, ясновидців, шаманів, пророків, які в усьому вихваляють Росію, стверджуючи, що вона буде великою та могутньою і стане володаркою світу.

Якось, ще за совєцької минувшини, перед черговим з’їздом чи пленумом ЦК «руководящєй і направляющєй», кореспондент зi столиці запитав у літнього колгоспника: «Ну як воно, дідусю, живемо-можемо?».

Чи не про це ти мріяв:
«Бог на ім’я Держава»?

Той, хто побував у Грузії, був приємно вражений високою якістю питної води. Для відпочивальників і туристів там навіть висять оголошення: «Воду з крана можна пити».

Шановна редакціє! Надсилаю свої роздуми з приводу побудови громадянського суспільства — потрібно об’єднувати всіх громадян, незалежно від їхньої національної приналежності та мови спілкування.

Застрайкували дружно лікарі:
«Як лікувать? — нема до ручок стержнів.

Ще п’ять років тому ніхто й у думках не міг допустити, що на Донбасі, в Харкові чи Одесі основним вітанням українців стане «Слава Україні!»