Добре пам’ятаю публікацію «України молодої» дворічної давнини, яка називалася так, як я озаглавив свій лист. Авторка публікації Ніна Романюк почала свою розповідь так: «Чи настане ера справедливості для сиріт війни?»

Газета «Коммунист» написала з приводу антитабачникової кампанії: «В стане нациков — переполох... Переполох подняли в галицко–волынских регионах... чтобы «остановить» Табачника. Газета «Украина молодая» (их «речница») сообщила...».

Відкритий лист письменнику Андрію Кокотюсі



Шановний пане письменнику!

Прочитавши замітку «Ку­льтура» на архівах», надруковану в «УМ» (02.04.2010 р.), мала намір поспілкуватися з вами телефоном, але не знайшла в довіднику Спілки письменників України вашого прізвища. Тому звертаюся до вас через газету.

«Обрана» нами влада демонструє себе як керована з­арубіжними спецслужбами окупаційна адміністрація. Прикриваючись тим, що у паспортах немає п’ятої графи, на ключові пости у владних структурах розставлено злегка закамуфльованих чи й нахабно афішованих україноненависників (освіта, наука, внутрішні справи, національне телебачення, архіви і т.ін.).

У травні Україна відзначатиме 65–ту річницю перемоги над Німеччиною. Здавалося б, свята справа: вшанувати пам’ять полеглих, вклонитися ще живим визволителям Європи від коричневої чуми, подбати про їхню старість. Однак замість цього деякі політичні сили (передовсім ті, що мають одвічне «червоне» забарвлення або просто паразитують на старих ідеологемах) намагаються використати подібні дати виключно для власного піару, а нерідко й для роздмухування печерного українофобства, поділу українців на «своїх» і «чужих».

Хочу розповісти про події 65–річної давнини, учасниками яких була сім’я батьків моєї дружини Білоус (Басюк) Галини Миколаївни в роки Другої світової війни.

Батька моєї дружини, Миколу Петровича Басюка, в перші дні війни мобілізували офіцером на фронт. 27–річна його дружина Валентина Яківна залишилася в Києві з трьома неповнолітніми дітьми: двома синами і дочкою — їм не пощастило евакуюватися, й вони опинилися в окупованому Києві фактично без засобів існування. А у травні 1943 р. їх, як і кількасот киян, заарештували німці, повантажили у товарні вагони й повезли в Німеччину. Але, мабуть, через те, що прямі шляхи до Німеччини було запружено ешелонами з військами і військовою технікою, то бранців повезли обхідним шляхом — ешелон із майбутніми остарбайтерами попрямував не на захід, а на південь. У кожному вагоні, крім людей, було по двоє озброєних німецьких вартових.

«Що ми за народ такий?» — театрально–патетично вигукує В. Яворівський у своїх виступах по радіо. А відповідь проста: подивіться, пане Яворівський, у дзеркало, і все побачите. Та запросіть, будь ласка, до цієї процедури пана Мовчана з його «Прос­вітою», пана Левка з його легендами, пані Матвієнко із танцюристами й співаками. Всі ви, поважні люди, тільки тим і займалися впродовж п’яти років, що творили компромат на Президента Ющенка, розчищали дорогу до президентства для пані з косою. А пані зі своїм блоком теж часу не марнувала...

Під час карантину в школах я забрала до себе онуків 9 і 10 років. А щоб вони даремно не гаяли часу, ми пішли в бібліотеку і набрали дитячих книжок.

У програмі на каналі «Рада» 13.03.2010 ви заявили журналісту, який брав у вас інтерв’ю біля каміна, що Степана Бандеру ви не вважаєте Героєм. Може, ви перегрілися біля цього каміна і як історик забули, хто є ви і хто є він. І що зробили ви, що Кучма дав вам Героя, і що зробив Степан Бандера, якому дали посмертно Героя України? Ви ще за Героя будете одержувати пільги різного роду, хоч зараз і соромитеся носити цю нагороду держави. Видно, добре усвідомлюєте, хто є ви і за що вам цю найвищу нагороду дали. Степан же нічого не одержить, бо він Герой на устах і в умах людей, бо не кожен може принести себе на вівтар свого народу, не в кожного вистачить сміливості оголосити незалежність держави, коли страшний ворог уже мав під ногами всю Європу. З таким сильним духом треба народитися. Його сім’я, як і його побратими по боротьбі, — це героїка нашого народу, не комуністичної брехні. За незалежність своєї Батьківщини він і його сім’я заплатили життям і свободою.