...Нещодавно розмовляла з мамою загиблого на Донбасі волинського добровольця, якого вбили в бою під Широкиним у 2015-му.

...Їй судилося провести в останню дорогу сотні своїх побратимів. І над десятками безіменних могил зі скромними дубовими хрестами промовляти «Отче наш».

Переді мною — дві книги: Вітольда Шабловського «Кулемети й вишні. Історії добрих людей з Волині» (в українському перекладі книгу видрукувало видавництво «Старого Лева» у 2017 році) та Івана Пушука «Волиняни про «Волинь-43»

На вигляд він — зовсім хлопчисько. Хоч насправді йому 36 і він багатодітний батько двох школяриків і вже одного студента.

Ще одна біла пляма в історії національно-визвольних змагань зникне, завдячуючи 144 фотографіям із архіву волинського управління колишнього КДБ, які несподівано потрапили до рук істориків.

Він любив життя. Любив гори і подорожі, свою родину і друзів. І Україну. Він не встиг посадити сад, збудувати будинок, народити сина. Не встиг довчитися в університеті, не став священиком, як мріяв.

Війна дорогою ціною, але поріднила донецьку Волноваху і Волинь, які раніше мало що знали одне про одного. У лютому 2015 року Луцьк і Волноваха стали містами-побратимами.

В очікуванні анонсованої медичної реформи всі скромно мовчать про українську стоматологію. Ніби не існує у неї ніяких проблем.

До 75-ї річниці УПА лучанку Анастасію Грабовську було нагороджено орденом Княгині Ольги. Вона з когорти тих, ще перших, «бандерівців», бо до роботи в Організації українських націоналістів долучилася юнкою ще на початку війни.

До багатьох проблем українських лісів кілька років тому додалася ще одна біда, масштаби якої вражають: майже 350 тисяч гектарів соснових насаджень вражено жуком-короїдом. А це площа, що дорівнює чотирьом Києвам!