Близько 17:00 середи в запорізькому храмі Української православної церкви Московського патріархату (район Малого ринку) пролунав вибух. Від потужної вибухової хвилі постраждало не тільки приміщення церкви, а й люди. Як інформує Центр зв’язків із громадськістю Головного управління МВС України в Запорізькій області, на той момент у соборі перебували п’ятнадцять осіб (з огляду на спеку, на літургію прийшло незвично мало людей). Дев’ятьох із них доправили до Центру екстремальної медицини, трьох — у дуже важкому стані. На жаль, того ж дня на операційному столі померла найстарша з потерпілих — 80–річна монашка Людмила (в миру — Марія Михайлівна Донець).

З кожним днем усе більше відчувається прихід тепла: від понаднормових опадів страждає Херсонщина, через густий туман на вихідних не зміг прийняти жодного літака Харківський міжнародний аеропорт, а мокрий сніг на даху митного відділення заважав працювати на вихідних пункту пропуску «Рава–Руська». Станом на вчора через негоду без світла залишалися жителі 156 населених пунктів у шести областях. Найгірша ситуація з електропостачанням у Черкаській, Чернігівській та Миколаївській. Через ожеледицю та сніг важко проїхати дорогами місцевого значення у Дніпропетровській, Івано–Франківській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях.

Дев’ять днів тому пішов із життя Герой України Федір Муравченко... Країна втратила геніального конструктора авіадвигунів, який упродовж останніх двадцяти років очолював Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка Івченка... Цей фахівець умів не лише творити, а й відстоювати вітчизняну марку. У цьому контексті показовим є шлях до істини, прокладений Федором Муравченком після авіакатастрофи в Іркутську, що сталася 6 грудня 1997 року і призвела до численних людських жертв. Півхвилини (!) фатального польоту Ан–124 Муравченко аналізував десять років, аби спростувати версію росіян і сказати правду про НП.

Для українських націоналістів Новий рік уже традиційно почнеться масовими акціями з нагоди дня народження провідника ОУН (р) Степана Бандери. Київська міська організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» 1 січня з нагоди 101–річчя провідника проведе в столиці смолоскипну ходу під гаслом «Степан Бандера — наш герой». Усіх симпатиків ОУН–УПА закликають збиратися о 18.00 біля пам’ятника Тарасові Шевченку в однойменному парку, після чого колона з факелами рушить до майдану Незалежності.

Учора вранці офіційний сайт відділу громадських зв’язків Головного управління МВС України в Запорізькій області повідомив про «затримання громадянина Сотникова, який перебував у розшуку за підозрою у скоєнні вбивства 18–річного юнака». Правоохоронці інформують, що «після проведення співробітниками міліції роз’яснювальної роботи серед його найближчого оточення, підозрюваний 24 грудня сам здався». «УМ» довелося уточнювати: якщо він прийшов із повинною о другій годині ночі, то вже 25 грудня? Не хочеться вірити, що добове розходження у даті пояснюється уточненням деталей оформлення втікачеві явки з повинною...

«УМ» інформувала, що 29 листопада близько шостої години ранку на вулиці Українській біля власного будинку було вбито Олександра Камеристого, начальника зміни служби охорони ВАТ «Запоріжсталь». Логічно, що злочин незалежні юристи розглядали в контексті корупції, яка квітує на металургійних комбінатах. Убитий, за неофіційною версією, допоміг правоохоронцям розкрити діяльність злочинного угруповання, яке здійснювало масове розкрадання металопродукції не лише на комбінаті «Запоріжсталь».

Сьогодні портовики мають завершити розвантаження судна «Блек–Шадо», яке 19 грудня о другій годині ночі потрапило у льодовий «полон», одержало пошкодження і почало тонути. Екіпаж подав сигнал «SOS». Ближчим портом виявився Бердянський, звідки надійшли два буксири. Вони і доправили «Блек–Шадо» на шостий причал.

«Із розшукуваних — у чемпіони!» — під таким заголовком 10 грудня «УМ» інформувала читачів про те, що відомий світовій спортивній спільноті дзюдоїст «смакував» у Харкові перемогу на татамі — замість... тюремної баланди деінде! Йшлося про Євгена Сотникова, котрий восени 2008 року, святкуючи в одному з кафе Заводського району Запоріжжя свій день народження, утверджував своє «я» ножем.

У неділю, 20 грудня, спливає термін ультиматуму ТОВ «Чиста вода»: реальна загроза замороження і руйнації зупиненого 175–кілометрового водогону змусила можновладців змінити милість на гнів щодо концесіонера, керівників якого парламентарії називають «аферистами чистої води».

Упродовж майже трьох років мешканці Запоріжжя сушили мізки над тим, приміром, хто ж це з олігархів зводить, поверх за поверхом, «хатинку» в центрі міста? «Знайти» й одержати тут, неподалік Малого ринку, навіть сотку землі для пересічного запоріжця — проблема непосильна, передовсім фінансово (не кажучи вже про «хатинку»). Отож як наразі не подивуватися, що «будівельником»–товстосумом виявився не «якийсь там» успішний бізнесмен, а місцевий осередок Компартії — одвічної начебто «борчині» за права бідних і знедолених! Зрештою, цей прошарок суспільства для спорудження не дав ані копійки; три «лимони» чи то гривень, чи то доларів (кошторис триповерхового новобуду утаємничено), за твердженням компартійних лідерів, нібито нашкребли винятково за рахунок пожертв співчуваючих і «місячних», тобіж членських внесків.