Цікава ситуація склалася в українському хокеї на початку сезону 2015/16. Через проблеми з фінансами в новому чемпіонаті України не стартував переможець попередньої першості — столичний АТЕК. Тож першим номером умовного «посіву» можна вважати ХК «Кременчук» — чинного віце-чемпіона країни.

Із поразки почала оновлена молодіжна збірна України (U-21) відбір до чемпіонату Європи-2017 у своїй віковій категорії. А вирушала ж до Македонії сповнена надій. По-перше, суперники вже встигли нищівно програти свій перший матч відбору ісландцям (0:3) і ще до того вважалися аутсайдерами групи.

Два роки — саме стільки часу минуло після попереднього інтерв’ю цієї знаної борчині нашій газеті. Здавалося б, не дуже й великий термін. Та недарма ж ця симпатична дівчина, за власним зізнанням, з дитинства була занадто жвавою й непосидючою.

«Яка газета? «Україна молода»? Залюбки поспілкуюся, я ж іще теж молодий!» — ось так ненав’язливо й абсолютно безкоштовно відомий футбольний фахівець придумав мені вріз до матеріалу.

Обидві збірні України (класичний та блочний лук) привезли до Копенгагена максимально можливі склади: жіночі й чоловічі команди, по три спортсмени в кожній. І за іменами комплектація виглядала майже оптимальною. У «класиків» місце травмованої бронзової призерки Європейських ігор Насті Павлової зайняла Катерина Яворська, і Лідія Січеникова з Веронікою Марченко були сповнені завзяття принаймні повторити бакинський успіх.

Українські атлети невтомно продовжують здобувати медалі, олімпійські ліцензії, преміальні. З комплектом нагород повернулися з московського чемпіонату світу фехтувальники, дещо настріляли на континентальній першості в Мариборі Костевич із компанією, чимало призових місць посіли «водники» на ЧС у Казані.

На чемпіонат світу до Копенгагена Георгій Іваницький — наймолодший із команди українських лучників — переможців нещодавніх І Європейських ігор — їхав ще й як діючий «зимовий» чемпіон Європи. Повернувся, звісно ж, засмучений. Він, як ніхто інший, має право поскаржитися на «чорну смугу»: незадовго до світової першості хворому батькові мали робити операцію, а зарплатня й преміальні за Євроігри виявилися заблоковані у збанкрутілому банку «Радикал» (читай на стор. А4).

І все-таки він якийсь «неправильний» одесит. Партнери по фехтувальній збірній України знають Андрія Ягодку як кмітливого жартівника. Зате колеги-журналісти стверджують, що з-поміж наших «мушкетерів» він — викапаний Атос: дуже розсудливий як для своїх 27 (до речі, виповнилося минулого тижня, 6 липня), з якимось філософським фаталізмом у погляді та словах...

Переходи під прапори іншої держави завжди були й будуть. І не тільки в спорті. Можна шукати причини, намагатися зрозуміти чи засудити «перебіжчиків»... Кожен із них наведе тобі сотню причин, чому він має моральне право змінити спортивне громадянство, а з ним і паспорт. Головні причини — недофінансування, недооцінка, образа.

Ох і недарма ж Ольга Харлан не любить турніри, що починаються груповими раундами. За її зізнанням, нервується дуже, на відміну від олімпійської системи. Інакше, як нервами, і не поясниш, що відбувалося вчора вранці з нашою зіркою та лідером світового рейтингу в фехтуванні на шаблях.