Мирні зусилля Володимира Зеленського для його продюсерів - це так само красиво і сміливо, як похід Юлія Мамчура з прапорами на ворога в Севастополі.

Петро Порошенко іде достойно - зібравши підтримку найсвідоміших українців, моральних авторитетів, цвіту нації, як би пафосно це не звучало.
Саме її нині не має, але має здобути нинішній переможець. Це означає, що в травні 2014 року ми дійсно вибрали найкращого з тих, хто був.

Четверту зиму в Ірпені збирається зимувати лауреат Шевченківської премії Василь Голобородько. Він мешкає в 2-му корпусі Будинку Творчості письменників, де провалюється унітаз і вивалився піддон від душу - там велика дірка, з якої тягне холодом.

25 років — це ще не 100, але вже й не п’ять. Це ціле життя країни, описане й надруковане на сторінках формату А3. Це історії людей, які цю країну створили, збудували і продовжують зміцнювати.

Слухачам Російської служби «Радіо «Свобода» Анатолія Стріляного представляти не потрібно — він багато років компонує і дошкульно коментує листи слухачів з усього світу. Так само, як не треба його представляти глядачам документального серіалу «Намєдні» Леоніда Парфьонова, де Анатолій Іванович був коментатором історичних подій. Родом із Сумщини, у 23 роки Стріляний став провідним нарисовцем «Комсомольской правди», увійшовши до кола знаних російських літераторів.

Багато років жив і працював на Заході. У 2001–му повернувся в Україну. Тепер живе в селі Рудики під Києвом у звичайній селянській хаті. І далі працює на «Свободі», в українській і російській періодиці. Останнім часом Стріляний при кожній нагоді повторює, що «ненависть путінізму до Ющенка — це надбання України, яким треба пишатися і дорожити». Сьогодні про це та інше — в ексклюзивному інтерв’ю культового публіциста «Україні молодій».

Пенсіонери і мами з маленькими дітьми масово судяться з дер­ж­авою за гроші, які їм заборгували в 2006—2008 роках. Проте рішення на їхню користь зовсім не означає виплат. Сотні тисяч громадян опинились у заручниках популістських загравань, не забезпечених гривнею.

Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Юрій Єхануров перебуває в ролі «чужого» серед своїх: йому раптово довелося очолити область, з якої «вижили» двох попередніх «губернаторів». Як досвідчений управлінець, один із лідерів партії Ющенка — «Народний союз «Наша Україна» — Єхануров уникає конфліктів, не загострює питань і намагається налагодити іншу відкриту систему, досі не притаманну «закритому» місту на Дніпрі, чиє керівництво завжди мало прямі виходи і на Москву, і на Київ, а тому дозволяло собі ігнорувати думку мешканців регіону.
Як викладач курсу «інвестиції» із 17-річним стажем, Юрій Іванович новою посадою задоволений. Каже, що керувати 3,5-мільйонною Дніпропетровщиною із 8-мільярдним бюджетом — надзвичайно цікаво. Він переконаний, що під такий потенціал зможе залучити вагомі інвестиції, і вже навесні 2006 року виборці краю змінять свою думку стосовно нової влади.

Запросити на чат-конференцію Сергія Тигіпка замість кандидата в президенти від влади Віктора Януковича змусили не залежні від нас обставини. Щоденний графік Прем'єр-міністра виявився таким насиченим, що, попри домовленість із його речницею Ганною Герман-Стеців, протягом двох місяців Янукович так і не зміг викроїти годину часу на наше спілкування. Розмова з керівником центрального штабу В.Я. відбулася у п'ятницю, в день, коли В.Я. потрапив до лікарні. Тому не дивно, що перші питання стосувалися саме інциденту в Івано-Франківську. Сергій Тигіпко висунув власну версію тих пікантних подій:

Член Центральної виборчої комісії Андрій Магера «спеціалізується» на питаннях висвітлення передвиборчої агітації кандидатів у президенти та зв'язках із засобами масової інформації. На семінарі з власними кореспондентами «України молодої», організованому УНЦПД за сприяння Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні, він коментував переважно порушення, яких у ці гарячі передвиборчі дні журналісти фіксують чимало. Отож пропонуємо вашій увазі коротку версію цієї розмови.

«Дешевше могилу викопати, ніж город приватизувати», — любить нарікати мій знайомий 75-річний дід Іван, переповідаючи історію про свого сусіда, якому оформлення документів на ще з колгоспних часів «свою» землю обійшлося у 360 гривень. Із завтрашнього дня у нього, корінного полтавчанина, який вік звікував у рідному селі на Лубенщині, з'являються законні підстави поставити на місце «земельників», які правлять зайве, не соромлячись заробляти на й так небагатих селянах-пенсіонерах. Днями Міністерство юстиції України зареєструвало наказ Держкомзему № 264 «Про затвердження граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт», який вступає в дію з 1 вересня.