Ось–ось закінчиться сезон абрикос. Тому хочеться якомога швидше хоч трохи ще зберегти сонячно–жовтої смакоти для чаювань холодними осінньо–зимовими вечорами.

Морозиво у спеку люблять усі, а особливо діти. Логічно, що батьки з цього приводу мали б радіти, оскільки йдеться про молочний продукт. Утім недавні часи навчили споживачів не надто довіряти назвам. Бо, використовуючи найпопулярніші, виробники нерідко підсовували (а дехто й донині продовжує підсовувати) не дуже якісний продукт. Є різне й морозиво: з молочними жирами і рослинними. Як розібратися у багатому асортименті — що корисне, що не дуже? Допоможе дослідження 8 різновидів пломбіру, яке нещодавно провели спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Цукор — продукт, титул якого «біле золото» за століття змінився на «білу смерть». Спочатку його виробляли з цукрової тростини і використовували як лікарський засіб. Батьківщиною речовини гранульованої форми (так перекладається назва) вважають Індію. Новому Світові вишуканий делікатес представив Христофор Колумб під час своєї другої подорожі в 1493 році. Обсяги нарощування тростинного цукру і цукру з цукрових буряків та бажання більшості людей щоденно жити солодко впродовж останніх десятиріч перетворило солодку добавку на один із злісних ворогів людського здоров’я. Але замість обмежувати себе, люди намагаються вживати різні замінники цукру. Також на них «присаджують» виробники солодощів, які щедро додають різні види «хімічного цукру» в цукерки, желе, жуйки і солодкі напої. Чи рівноцінна така заміна? І чи не шкідлива? Йдеться про різні солодкі Е–добавки.

Кожна столиця має свої кулінарні візитки. Упродовж останніх десятків років із Києва як презент везуть «Київський торт» і цукерки «Вечірній Київ». А більше ста років тому найпопулярнішими солодощами було сухе київське варення — цукати з ягід і фруктів iз наддніпрянських садів. Завдяки активному просуванню їх на ринок династією київських кондитерів Балабух наприкінці XIX — початку XX століть ці ласощі називали «балабушками».

Із минулого року в російсько–українській мережі кондитерських–пекарень у Києві почали пропонувати відвідувачам сухе київське варення зi слив, апельсинів, яблук і ананаса — по 40 гривень за 100 грамiв. Утім балабушки можна зробити й удома. А потім смакувати сухим київським варенням, як робила це російська імператриця Катерина ІІ і, найімовірніше, іспанський знаменитий гурман та кулінар герцог Монпансьє, який 130 років тому, повертаючись додому з коронації Олександра III, міг заїхати до Києва і в магазині на Хрещатику закупити кілька пудів київських ласощів, як про це розповідають.

Продукт–виручалочка для багатьох — звичайнісінькі яйця: поживні; як правило, за помірну ціну; ще й дають можливість, у комбінації з іншими, мати щоразу оновлене меню. Най–найнатуральніші яйця, звичайно, від власних курей рідної бабусі із села. Але багатьом доводиться купувати продукцію птахофабрик. Тоді мучать запитання на зразок: чи не містять ці яйця антибіотиків, якими можуть лікувати курей? Розібратися допоможе нещодавно проведене дослідження Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Якщо хочеш бути здоровим — їж побільше зелені, овочів і фруктів! Цю прописну істину засвоїла, напевно, більшість людей. Тільки весною, коли не дозріли яблука у саду, а на городі ще тільки починають сходити огірки, харчуватися правильно складно. Рятівником може стати дещо не дооцінений багатьма українцями шпинат. Листочки цієї рослини просто універсальні: доречні у супах, салатах, гарнірах, м’ясних, грибних і рибних стравах.

Одна з найулюбленіших страв і дорослих, і малих — безперечно, млинці. Їх, як і вареники, як казав один літературно–кіношний персонаж: спав би — їв, лежав би — їв... Утім, спочатку треба приготувати. І в пригоді тут стануть як перевірені часом рецепти української традиційної кухні, так і кулінарні запозичення з інших країн.

Лідія Федорівна Артюх, відома етнограф, авторка науково–популярної збірки «Традиційна українська кухня в народному календарі», знає не один рецепт випікання Великоднього хліба. На свято у родині (чоловік пані Лідії — знаний філософ Мирослав Попович) печуть паску уманську, не менше двох десятків, бо роздаровують родичам, знайомим і сусідам.

Аби ми звернули увагу на нову продукцію, у нас має бути мотивація. Звичні електролампочки переважна більшість споживачів купує десятиліттями. З міркувань, що саме зараз грошей має вистачити на все, це навіть здається дешевше. Але вже близько десятка років ті, хто оснащує оселі новим електроосвітленням, усе впевненіше віддають перевагу енергозберігаючим лампочкам. Дехто це робить навіть з тієї причини, що у люстрах, бра і настільних лампах виробництва Туреччини чи Китаю, коли вкручувати звичайні «лампочки Ілліча», трохи не відразу плавляться і виходять з ладу патрони.

Розібратися у перевагах і недоліках енергозберігаючих лампочок допоможе дослідження цього виду продукції, яке провели спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Сіль — дрібничка, без якої дискомфортно і прісно. Втім, якщо постійно їсти дуже солоні страви, ця кухонна приправа може спричинити стрімке підвищення кров’яного тиску і серйозні проблеми з роботою серця та нирок. Взагалі, вважається: якщо якийсь «екстремал» одномоментно з’їсть по 3 г на кожен кілограм своєї ваги — може померти. Але саме з допомогою помірного щоденного вживання йодованої солі міжнародні медичні організації закликають боротися з йододефіцитом.

Кому, скільки і якої саме йодованої солі варто споживати? На ці запитання допоможе відповісти дослі­дження Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».