До ювілею видатного українського прозаїка і дослідника давньої української літератури, зокрема українського літературного бароко, Валерія Шевчука видавництво «Кліо» випустило унікальне видання «Мудрість передвічна.
Наша мовна дійсність нині не менш сувора, ніж у попередні роки й періоди. Випробування терплячості українців на мовному фронті триває.
Що спільного між міністрами освіти Дмитром Табачником та оборони — Павлом Лебедєвим? Їх поєднують однакові підходи в кадровій політиці, зокрема одна показова особа — такий собі Олексій Селіванов, який раніше «виховував» школярів усієї України, а тепер йому доручили виховувати всі Збройні сили України.
Якщо набрати в пошуковику «Ґуґл» «Юрій Кульчицький», з’явиться багато інформації про героя облоги Відня турками 1683 року — того Юрія–Франца Кульчицького, якому перекази приписують відкриття у Відні першої кав’ярні. Але є й інший Кульчицький — «французький». На відміну від «австрійського» тезки, він до свого прізвища міг додати «Сас». Про це пан Юрій розповів 20 років тому під час нашого знайомства в Мужені, в колишній садибі глави уряду УНР Володимира Винниченка «Закуток», коли ми отримали як дарунок Україні робочий кабінет визначного письменника й державного діяча. Казав, що Сас — давній герб української шляхти Галичини.
Учора виповнилося 100 років від дня народження українського художника Юрія Сас–Кульчицького, земний шлях якого почався на Дрогобиччині, а закінчився — в містечку Мужен на півдні Франції.
Художниця Іванка Нижник–Винників, від дня народження якої минулої неділі виповнилося 100 років, навчалася поруч із Марком Шагалом і працювала пліч–о–пліч із Пабло Пікассо. Але найбільше її доля переплелася з долею визначного українського митця, політика й державного діяча Володимира Винниченка, хоча вони так і не встигли зустрітися.
Згадуючи своє перебування в Парижі, пані Йоанна розповідала авторові цих рядків, що їй неодноразово радили шукати письменника, котрий у той час так само мешкав на еміграції у Франції. Одного дня вона натрапила на некролог. Це було в 1952 році. Тоді художниця наважилася написати вдові Володимира Кириловича в «Закуток» — садибу Винниченків у містечку Мужен на півдні Франції, за кілька кілометрів від фестивального Канна. Іванка отримала запрошення від пані Розалії й побувала в цій мальовничій частині Провансу. Через п’ять років вона оселилася недалеко від Мужена, а в «Закуток» переїхала перед смертю Розалії Винниченко в 1959 році. Іванка виконала заповіт вдови і викупила цей маєток, борги за який Винниченки до кінця так і не сплатили. Останні два тижні життя Розалії Винниченко Іванка Нижник–Винників провела з нею, ставши хранителькою спадщини видатного українського діяча та його дружини.
Олег Романчук належить до найкращих українських публіцистів, про що свідчать його численні публікації останнього двадцятиліття. Частина з них увійшла до грубезного майже 900–сторінкового тому «У пошуках універсуму: статті, публіцистика, прогнози і спостереження (1990–2011)».
Жорна XX століття перемелювали цілі народи, без жодних сентиментів тасували мільйони людей. Падали імперії, на карті світу з’являлися інші держави. Час великого збурення призвів до краху колоніальної системи, хоча досі залишаються нації, яким не вдалося втілити свої природні прагнення в оболонку держави, а ті, яким удалося це зробити, не можуть позбутися постколоніального статусу... Як ті чи інші події відбилися на долях конкретних народів і держав? Як тим чи іншим національним лідерам вдавалося переламати хід історії, що складався не на користь їхніх держав і націй? Ідея Олекси Підлуцького, автора книжки «25 портретів на тлі епохи», полягала в тому, щоб крізь призму життя й діяльності видатних державних діячів XX століття подивитися на історії їхніх країн.
— Пане Олександре, спадкові проблеми часто псують взаємини між найріднішими людьми. Пересічний українець знає, що майно можна успадковувати чи одержувати шляхом заповіту і дарування. Що про це кажуть закони?
— Дійсно, є два основні способи спадкування: один — за законом, другий — за заповітом. За законом, майно успадковується тоді, коли особа не залишила після себе заповіту. Деякі старі люди навіть відмовляються складати заповіт, мовляв, нехай по смерті це питання вирішує закон. Дехто ж, навіть і молодого віку, навпаки, вважає, що заради спокою після його смерті заповіт необхідний. Цивільний кодекс у новій редакції 2004 року визначає п'ять черг спадкування. Цим законодавець наперед визначив, кому передається майно померлого. Цей порядок можна змінити шляхом написання заповіту, який складається в нотаріальній формі і залишається на зберіганні в нотарiуса до моменту смерті. Якщо ж говорити про дарування, то воно не пов'язане зі спадкуванням, тому що речі, а в деяких випадках навіть права передають чи дарують, коли всі живі.
29 січня Апеляційний суд Києва залишив без задоволення позов Володимира Богайчука проти міського голови Києва Леоніда Черновецького. Суть позову — порушення Черновецьким чинного законодавства, зокрема статті 10 Конституції України. Відповідно до рішення КС від 14 грудня, всі посадові особи, в тому числі й в органах місцевого самоврядування, зобов'язані користуватися державною мовою в публічній діяльності. «Усім відомо, що київський міський голова послуговується російською мовою, — каже Володимир Богайчук. — Тому я подав позов визнати дії пана Черновецького неправомірними і зобов'язати його як міського голову спілкуватися українською мовою».
Днями в Національному музеї літератури відбулася презентація нецензурованого перекладу класичного твору з понад 600-літньою історією. Мова про «Декамерон» Джованні Бокаччо: у тому варіанті, в якому прагнув донести його до читача геніальний перекладач Микола Лукаш. Щоправда, як розповів на презентації укладач цього 900-сторінкового тому Леонід Череватенко, себе він називав не перекладачем, а українським письменником («Хіба я гірше пишу, чим Ліна чи Вінграновський і Драч?»).
