Мудрiсть передвiчна: вiсiм столiть афоризмiв в однiй книзi

30.08.2019

До ювілею видатного українського прозаїка і дослідника дав­ньої української літератури, зокрема українського літературного бароко, Валерія Шевчука видавництво «Кліо» випустило унікальне видання «Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ — початку ХІХ ст.».
 
Том обсягом у 440 сторінок упорядкував ювіляр. Це найповніше зібрання авторських афоризмів, які творились українськими філософами, письменниками, духовними особами впродовж XІ — початку XIX століть. Видання є, по суті, книгою духовно-інтелектуального буття українського народу за вісім століть.
 
Книжні афоризми, як пише упорядник, використовували здобутки світової літератури, так само й індивідуальні здобутки на рівні елітарного розуму, а не тільки від національної традиції. «Отож, — зазначає Валерій Шевчук, — коли з’єднати традицію з літературною — то ось вона: книга книг українського народу».
 
Зібрані під однією обкладинкою концентровані думки давніх українських мислителів виразно свідчать про багатство та розмаїття культурної спадщини українського народу, глибокі джерела українського інтелектуалізму та його багатовікову залученість у загальноєвропейський контекст.
 
У книзі зібрано перли міркувань про свободу, віру, ідентичність, які досі приховані від широкого українського загалу, але вони мають велике значення для усвідомлення українцями своїх духовних цінностей та історичної пам’яті.
 
Валерій Шевчук як прекрасний знавець української польсько- та латиномовної літератури констатує, що був час стагнації у створенні афоризмів «через політичний та культурний розгром Галицько-Волинського королівства, учинений польськими загарбниками». При цьому він наводить рідкісний документ під назвою «Пересторога», що її приписують львівському братчику Юрію Рогатинцю. Це пересторога не лише сучасникам Рогатинця, а й нам і, можливо, майбутнім поколінням. 
 
«А коли задля панування очі лупили один одному, один одному видираючи і на поміч супроти себе довколишніх сусідів приводячи, тобто венгрів, поляків та литву, — чинили так велике кровопролиття. Через те ті помічники, перемігши супостатів їхніх, потім і самі перемагали, і дер­жава Руська в їхні руки переходила. Відтак церкви Божі з їхніми окрасами грабувалися: золото, срібло та інше коштовне каміння, та книги вибрано, як це на очі побачиш у самому коронному Кракові, повно того і в костелах римських...
 
І так це вельми пошкодило Руській державі, що не могли шкіл та наук посполитих розширити і їх не фундовано, бо коли б науку мали, тоді б через невідомість та глупство своє не прийшли б до такої погибелі… нащадки князів руських з віри православної на римську вихрестились й назвища та імена свої поодмінювали, ніби ніколи не були нащадками благочестивих прародителів своїх».
Це лише одна цитата із сотень інших, які завдяки виданню, підтриманому Українським культурним фондом, дійдуть до допитливого українського читача.