Він свідомо вибрав упосліджену рідну мову на вікопомному зібранні у Полтаві на відкритті пам’ятника Котляревському у 1903-ому році. Його доля була навдивовижу контрастною –витончений лірик і ветлікар на скотобійні, перший український поет, який став прижиттєво модним, і часто злиденний вигнанець.

Траурна пам'ять про героїв відкладалася у ґенетичний кошик нації. Натомість той, що п′є горілку з кумом у садочку, мав шанс ПРИКИНУТИСЯ, щоб вижити і передати пам'ять.